Медведчук Віктор Володимирович

колишній український та проросійський державний діяч
(Перенаправлено з В. Медведчук)

Ві́ктор Володи́мирович Медведчу́к (нар. 7 серпня 1954; Почет, Абанський район, Красноярський край, РРФСР) — український політик, державний та громадський діяч, народний депутат України II-IV-го скликань, перший заступник Голови ВРУ (лютий 2000 — грудень 2001), Глава АП України (2002—2005). Прихильник федеративного устрою держави. З 2012 року голова Всеукраїнської громадської організації Всеукраїнський громадський рух «Український вибір».

Медведчук Віктор Володимирович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Я серед людей, які відносяться [до Росії] добре. Якщо повернутися до того, що Росія визнає Донбас територією України і не визнала невизнані республіки і їхню незалежність, як вона це зробила відносно Південної Осетії й Абхазії, то з цього все і виходить, що штамп у відношенні агресії для мене не прийнятний, як і не прийнятний для багатьох людей в Україні[1].

  •  

Ми не є прихильниками федералізації. Ось на зустрічах тут, у Криму, мені ставили питання: Вікторе Володимировичу, треба піти шляхом федералізації. Коли я починаю запитувати: скажіть, я в цій галузі фахівець, а що вам дасть федералізація? Ось люди десь почули, про це багато говориться. Я хочу поставити запитання і тим, хто підтримує цю думку: що зміниться? — під час робочого візиту до Криму, листопад 2005[2]

  •  

Не давай, Оля! — Під час телефонної розмови з Ольгою Кобцевою, яка відповідала за обмін полоненими зі сторони терористичного угрупування ЛНР; Реакція на спробу віддати одного сепаратиста в обмін на сім українських полонених[3].

  •  

Я особисто прихильник федеративного устрою, завжди ним був і залишусь, бо вважаю, що федеративний устрій — це єдині ліки від розпаду нашої країни. — У програмі «Мага» на 112 каналі, лютий 2019[4]

Про Медведчука

ред.
  •  

Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і не цікавиться його справою. І Стус відмовився від цього адвоката.

  Євген Сверстюк[5]
  •  

Від адвоката Медведчука не вимагалося ставати дисидентом, як його підзахисний, робити гучні заяви, проголошувати промови, конфліктувати з репресивним імперським апаратом. Його професійним обов'язком було робити свою роботу якісно, професійно, згідно з вимогами чинного законодавства. Уже це, як підтвердив згодом суд вищої інстанції, могло б призвести до виправдання Василя Стуса або ж хоча б до призначення йому більш м'якого покарання. На шальках терезів було життя людини. На жаль, адвокат зі своїм обов'язком не впорався. Більше того, захисник Медведчук фактично став пособником сторони обвинувачення, діяв усупереч і нормам права, і вимогам професійної етики — Оцінка дій Медведчука під час захисту дисидента Василя Стуса[6].

  — Роман Титикало та Ілля Костін
  •  

Медведчук – це ворог моєї країни, вбивця і минулого, і майбутнього.

  Вахтанг Кіпіані[7].

Примітки

ред.