Гала́тея Казандза́кі (грец. Γαλάτεια Καζαντζάκη, до шлюбу Алекс́іу, грец. Αλεξίου; 1881—1962) — грецька письменниця.

Галатея Казандзакі
Стаття у Вікіпедії

Цитати

ред.
  •  

Я плачу від тебе і для тебе.
Ти – це всі вони, і я так схожа на тебе[1].

  •  

Я ремісник, який щомиті своєю роботою каже своєму народу: я – твій. Плоть від плоті. Якщо є в мені щось унікальне, то це те, що я можу подарувати тобі вічність[1].

Про Галатею Казандзакі

ред.
  •  

Галатея опинилася в гігантській тіні чоловіка, іменем якого все ж таки воліла називатися, — але й прохолоди в тіні сестри їй додалося чимало. І нарешті всіх їх накрив відбиток «осередку Стільяноса Алексіу», з якого не тільки ренесанс критського мистецтва почався, а й нова хвиля грецької літератури пішла[2]. — З есею «Галатея Казандзакі»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Їй часто закидають використання імені свого зіркового чоловіка. Більше того, такими були умови її розлучення: за нею залишається прізвище. Але це не хід для привернення уваги. Вона воліє використовувати ім’я як псевдо, поруч із іншими своїми псевдо. Не спосіб вийти під софіти, а потреба сильніше зануритися в тінь. Вона ніколи не звалася іменем, яким слід було зватися в той чи іншим момент життя[2]. — З есею «Галатея Казандзакі»

  — Ганна Улюра
  •  

Остання книжка Галатеї звалася «Світ, що помирає, і світ, що постає». І це не старий світ, який успадковує новий світ, — це світ, де попередника нагло вбили[1]. — З есею «Галатея Казандзакі»

  — Ганна Улюра

Примітки

ред.

Джерела

ред.