Генріх Белль

Ге́нріх Теодо́р Белль (нім. Heinrich Theodor Böll; 1917–1985) — німецький письменник.

Генріх Белль

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

«Очима клоуна» (1963)

• Будь що буде — все одно доведеться валятись у стічній канаві.

(Очима клоуна. — С. 33)

• Я люблю дивитись фільми для шестирічних, бо в них немає дорослої пошлятини про зраду в сім'ї та розлучення. В картинах про зраду та розлучення завжди відіграє велику роль чиє-небудь щастя.

(Очима клоуна. — С. 99)

• У всякому ділі я повинен знаходити втіху, інакше захворію.

(Очима клоуна. — С. 103)

• Естетів, певно, найкраще вбивати цінними витворами мистецтва, щоб вони і в передсмертну хвилину обурювались таким кощунством.

(Очима клоуна. — С. 108)

• Моя вегетативна нервова система не терпить таких протиприродних явищ. «Все живе хай існує, а крилате хай лине до неба» — мені аж моторошно стає від таких слів.

(Очима клоуна. — С. 112)

• Митець не має іншого вибору, як робити те, що робить, — малювати картини, в ролі клоуна блукати по країні з гастролями, виконувати пісні та вирубувати з мармуру або граніту щось «вічне». Митець схожий на жінку, яка не вміє більше нічого, як тільки кохати, і стає жертвою першого стрічного осла чоловічого роду. Найлегше експлуатувати художників і жінок, а в кожному антерпренері є якась частка сутенера — в одному лише один процент, а в іншому і всі дев'яносто дев'ять.

(Очима клоуна. — С. 113)

• Він обдурював мене вже не раз, але ніколи не брехав мені.

(Очима клоуна. — С. 117)

• Як послухаєш ваші проповіді, то здається, ніби серце у вас величезне, як напнутий парус, а потім виявляється, що ви шушукаєтесь по готелях, шахраюєте.

(Очима клоуна. — С. 133)

• Є одне прекрасне слово: «ніщо». Не думай ні про що. Ні про канцлера, ні про каталон — думай про клоуна, що плаче у ванні й розхлюпує собі на пантофлі каву.

(Очима клоуна. — С. 143)

• Їх так зворушувало каяття та базікання про любов до демократії, що вони ладні були кидатись в обійми своїх ворогів і брататися з ними. Вони зовсім не розуміли, що таємниця всього того жаху — в деталях, дрібницях. Розкаятись у великих гріхах — політичних помилках, у зраді дружини, вбивстві, антисемітизмі — дуже легко, але як може простити той, хто розуміє деталі?

(Очима клоуна. — С. 199)

• Часом я не знаю, що є дійсністю: те, що явно реалістично постає в моїй уяві, чи те, що насправді сталося.

(Очима клоуна. — С. 206)

• Жіночі руки так багато можуть зобразити чи імітувати, що чоловічі, порівняно з ними, здаються мені якимись приклеєними колодками. Чоловічими руками можна потиснути руку товариша, битися, звичайно — стріляти, ставити підписи — скажімо, підписувати безготівкові чеки; оце і все, на що здатні чоловічі руки, — ну, звичайно, і працювати. А жіночі — це вже майже зовсім інші руки, навіть тоді, коли намазують хліб маслом чи легким порухом відкидають з лоба пасмо волосся.

(Очима клоуна. — С. 212)

• Свою огидну поведінку я можу пояснити лише одним: мені зараз так погано, що й не сказати.

(Очима клоуна. — С. 221)

Людей ніщо так не бентежить, як клоун, який викликає жалість. Це все одно, як вам пиво подав би офіціант у інвалідному візку.

«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» (1950)

У залі малювання тхнуло йодом, калом, марлею й тютюном і стояв гомін..

Джерела

• Белль, Генріх. Очима клоуна: Роман / Пер. з нім. М. Д. Дятленко, післямова М. П. Бажана. — К.: Дніпро, 1965. — 276 с.