Гресь Ярослава Олегівна

українська громадська діячка, піарниця, маркетологиня, журналістка та блогерка

Ярослáва Олéгівна Гресь (нар. 8 грудня 1982, Київ) — українська громадська діячка, журналістка та блоґерка. Співзасновниця піар-агенції Gres Todorchuk.

Ярослава Гресь
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

В Україні не вистачає оптимізму. Коли відчуваємо сильне розчарування, перестаємо рухатися. А життя – це рух. Треба помічати маленькі перемоги. І щодня робити якийсь крок уперед[1].

  •  

Для України, де тільки формуються нові еліти, в тому числі й бізнес-еліти, важливо усвідомити: без соціальної складової у компанії немає майбутнього[2].

  •  

Досягнення не впали на мене з неба. Навпаки — шлях до кожної маленької перемоги нагадував безкінечну подорож у хуртовину з пакетами в руках. При чому тоді у мене не було великої цілі або великої мрії, я просто вперто йшла вперед, бо була переконана — далі, буквально за рогом, на мене чекає щось дуже цікаве. Врешті-решт так і сталося[2].

  •  

За кожною справою чи бізнесом стоїть особистість. Усі хочуть бачити, хто створює продукт. Хочуть трохи жити його життям. Доторкнутися, зайти за лінію, поглянути, що за фасадом бренду. Так формується довіра[3].

  •  

Мій головний пріоритет — показати світу іншу Україну — сучасну, креативну, готову відображати глобальний контекст і при цьому розкривати національні інсайти[2].

  •  

Критика — отрута для слабких, але ліки для сильних. Я ділю її на два типи: конструктивну і неконструктивну. Перша допомагає мені зростати, я дуже за неї вдячна. Мене можуть критикувати і члени команди, і клієнти, у яких ми після кожного проекту, навіть дуже успішного, питаємо, що могли б зробити краще. На неконструктивну критику не звертаю жодної уваги. Якщо комусь не подобаюсь я, мій спосіб життя, моя робота і так далі — це його право. Моє право — не витрачати часу на те, щоб блукати лабіринтами чужих думок[2].

  •  

Мені здається, що культура, освіта й соціальність — це фундамент будь-якої держави. Неосвічена нація, в якої не прописані культурні коди і не сформовані цінності, завжди програє війну[2].

  •  

На формування мого характеру дуже впливала мама. Вона завжди вірила в усе, що я роблю. Все, до чого я доторкалася, здавалося їй надзвичайно важливим та цікавим. Пам’ятаю, як у 25, вже обіймаючи посаду головного редактора HELLO!, я дзвонила їй, щоб порадитися про інтерв’ю або прочитати колонку редактора[2].

  •  

Основа фундаменту вашого персонального бренду — справжність. Тільки на справжності стоїть усе інше. Спочатку місія та цінності, потім переконання та мантра, далі досвід, легенда, емоції, компетенції, унікальність[3].

  •  

Ти — це п’ять людей, які тебе оточують. Я намагаюся оточити себе людьми, які біжать настільки швидше за мене, що наздогнати їх нереально. Завдяки цьому показую хороші результати, адже рівняюсь на сильних. Це і рухає мене вперед. Якщо ти — єдиний маяк, месія і пророк, кожне слово якого закон і світло у пітьмі, — це шлях в нікуди[2].

  •  

Хороша критика ставить вам питання. Пошук відповідей — це одночасно і шлях угору[2].

  •  

Щодо ефективності, то я просто не витрачаю часу впродовж дня на сторонні речі, сайти новин та соціальні мережі. Одразу роблю всі дії, які приводять до результату і при цьому не займають більше п’яти хвилин. Через дуже високе навантаження намагаюся концентруватися на головних справах[2].

  •  

Якщо ви хочете розвивати креативність у своїх дітях — вигадуйте разом казки[2].

Примітки

ред.