Грінченко Борис Дмитрович

Борис Дмитрович Грінченко (1863 — 1910) — український лексикограф, письменник, педагог, громадсько-культурний діяч. Автор фундаментальних етнографічних і мовознавчих праць. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови» (1907), що став першим словником живої української мови.

Грінченко Борис Дмитрович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Багато є людей, нема людей-братів.

• Кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів… єсть справжньою цілковитою зрадою.

• Ще не вмерла Україна,

Але може вмерти:

Ви самі її, ледачі,

Ведете до смерті!

• Повинність — ось той владар добродійний,

Що збереже мене від мук і лих.

• Щастя дурно не дається:

Тільки той його придбає,

Хто за його в бої б'ється.

• Народ-герой героїв появляє,

Шануючи, він їх вінцем вінчає.

До Сонця генія високого рівняю.

• Хто боровся за волю й свій край, -

Не злякається муки і страти.

• Де багато — це не сила,

Дурість міряй не лічбою.

Перевага там, де сміла

Сила в правім бою.

• Я віддав би усе на цім світі

За змогу умерти за рідний свій край.

• Як мала у тебе сила,

То з гуртом єднайся ти:

Вкупі більше зробиш діла,

Швидше дійдеш до мети.

• Як на силу ти багатий, -

Не єднайся ти з гуртом:

Буде силу він спиняти, -

Сам іди своїм шляхом.

• Тільки смерть великих робить з нас.

• З Овець не зробиш ти борців,-

Не трать же з їми дурно слів.

• Хай ліпше вб'є громом, ніж їстиме лихо,

Хай краще згоріти, ніж в'янути тихо…

• Я не хочу нудно скніти:

Не боротись, то й не жити!

• Хто сіє сльози, — сліз і сам зазна.

• По змозі — не сварись; коли ж прийшло до того,

То подбай, щоб сам отбиться вмів.

• Зло від своїх

Найтяжче уражає.

• Хай згине все, коли не вміє жить!

Про Грінченка

	Всім відоме значіння Б. Д. Грінченка в ділі культурного відродження України. Такої упертої праці, такої енергії ніхто досі з українських діячів не виявляв. В найглухіші часи, коли здавалося український рух зовсім згас, він, мало чи не єдиний чоловік на Україні, не згубив віри у відродження України і всю свою велику енергію і працьовитість вжив для того, щоб розбудити громадянство.
	— Євген Чикаленко

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001