Густав Малер
Гу́став Ма́лер (Gustav Mahler, 7 липня 1860 — 18 травня 1911) — австрійський композитор і диригент. Представник пізнього романтизму, один з найбільших симфоністів дев'ятнадцятого і двадцятого століть.
Густав Малер | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Я — музикант, який блукає в пустельній ночі сучасного музичного ремесла без дороговказної зірки і наражається на небезпеку у всьому засумніватися або збитися зі шляху[1]. |
Просто так музику грати не можна. Просто так займатися музикою не можна. Навіть якщо ви живете у провінції. Музикою можна займатись тільки по-справжньому, віддаючи себе повністю[2]. |
Не я обираю тему — тема обирає мене[2]. |
Якщо те, що композитор має намір сказати, він здатний сказати словами, йому не слід обтяжувати себе спробами сказати це в музиці[3]. |
Якщо вважаєте, що аудиторія занудьгувала, то продовжуйте повільніше, а не швидше[3]. |
Для мене найбільше щастя — не те, що я досяг зовні блискучого становища, а те, що я відтепер знайшов батьківщину, мою батьківщину[1]. — Про роботу у Віденському придворному оперному театрі. |
Першу я у жодному разі не раджу: вона дуже важка для сприйняття[2]. — Про свою Першу симфонію. |
Я тільки що закінчив мою Восьму симфонію — найбільше з того, що я досі створив. Твір настільки своєрідний за змістом і за формою, що про нього неможливо навіть розповісти в листі. Здається, ніби починає звучати і дзвеніти весь всесвіт; співають не тільки людські голоси, але і обертові планети і сонце[4]... — Про свою Восьму симфонію у листі Віллему Менгельбергу. |
Про Малера
ред.— Томас Манн |
— Арнольд Шенберґ |
Це художник разюче чистої душі, і тепер, в пору падіння моралі, він стоїть як титан, зміцнюючи всіх тих, хто ще не перестав вірити в справжнє мистецтво... Ми самотні сьогодні, самотні абсолютно... Ми втратили того, кого не повинні були втрачати ніколи — великого художника і людину[5]. — Після смерті композитора. |
|||||
— Зденек Неєдли |
Примітки
ред.