Даниленко Володимир Григорович

Даниленко Володимир Григорович (нар. 1959) — український письменник.

Даниленко Володимир Григорович

Стаття у Вікіпедії

Цитати

Творчість — це наслідок свободи, що дозволяє особистості вийти за межі буденного світу.

Письменник має бути духівником, психоаналітиком, інтелектуалом, естетом, але не політиком.

У кожного більш-менш відомого письменника є своя читацька аудиторія, суголосна його думкам і смакам.

Українська мова — гарант безповоротності до колоніального минулого.

Українське суспільство в своїй основі не звикле до власної літератури. Воно — як кіт, якого привчили до штучного корму, і натуральна їжа йому не смакує.

Про політику і народи

Російське імперське мислення тримається на невизнанні за українцями права на свою інакшість.

Коли Господь хоче покарати людину, то забирає в неї розум. Коли хоче покарати народ, то псує його вождів.

Велич перемог українських гетьманів і полководців тьмяніє перед величчю вкраденого українськими чиновниками.

Світ так змалів, що кожен посланий нам пророк буде все жалюгіднішою пародією на того, якого розп’яли. Та мусимо дякувати долі й за такого, бо кожен наступний буде ще гіршим.

У сучасному світі закон не дозволяє вбивати людей, тому людську кровожерність задовольняє телебачення.

Любов до ближнього закінчується, коли з’являється найменша загроза, що заради солідарності з ним доведеться терпіти зниження температури в будинку хоча б на один градус.

Найбільшим природним ресурсом Польщі завжди був національний гонор, що компенсував нестачу енергоносіїв та корисних копалин.

Зіпсованість політика не залежить від віку. Політик – це порода, зіпсована в зародку.

В українців куряча пам’ять, тому їх можна дурити безконечно.

Київ – таке місто, де камінь може стати людиною, а людина каменем.

Скандал в Україні живе один день. На другий день про це вже ніхто не згадає, бо з’являться нові скандали.

Українська душа має якусь страшну містичну загадку, яка не дозволяє Росії відпустити її від себе. Росії здається, доки вона тримає в своїх руках українську душу, доти Росія велика і страшна для світу.

Про державний апарат

Влада дається для того, щоб проявити в собі найгірші якості, про які людина навіть не здогадується.

Чим менше логіки в голові українського державного діяча, тим успішніша його кар’єра.

Патріоти крадуть, щиро вірячи, що це сприяє зміцненню держави, а непатріоти крадуть, вірячи, що цим самим шкодять державі.

Коли українського чиновника запитують, чому його вілла, автомобіль і годинник не відповідають зарплаті, він каже, що заробив, читаючи лекції.

В державному апараті мова існує не для того, щоб виражати нею почуття, а щоб приховувати справжні наміри.

Бюджет – це корова, яку пасуть усі, а доять одиниці.

Перше апаратне правило: нічого не роби – і ніколи не помилишся.

Друге апаратне правило: якщо в тебе хтось плюнув і сказав, що ти вкрав, то не витирай слину. Хай думають, що то піт від тяжкої праці над розбудовою незалежною української держави.

Третє апаратне правило: хочеш, щоб думали, ніби ти зайнятий важливими державними справами, візьми папери, надмися і з поважним виглядом ходи коридорами.

Коли краде німецький чиновник, про це не знає навіть його дружина. Коли краде польський чиновник, про це знають тільки він і його дружина. Коли краде український чиновник, то шелест вкрадених грошей зачаровано слухає вся країна.

Про природу людини

У мистецтві брехні чоловіки – любителі, а жінки – професіонали.

У серці поета схований ключ від загадки світу.

Смерть завжди візитер Господа.

Коли в людини великі вуха, це не означає, що вона негарна. Просто в неї така естетика.

Святе слово святе в серці, в голові вже напівсвяте, а дійде до рук, стає сущою карою.

Хто народився для війни, той не повинен думати про нащадків.

Є два шляхи для завоювання серця жінки: шлях грошей і слави і шлях пристрасті й безрозсудного вчинку. Жінки люблять вчинки на грані поезії та божевілля.

Ми старіємо, а дівчата на житомирському бульварі завжди молоді.

Чим більше людині років, тим менше їй потрібно для щастя.

Чоловіки консервативні в більшості речей, крім сексу, інтер’єру спальні й жіночої білизни.

Жінка – це повідок на шиї чоловіка. Тільки з однією цей повідок довший, а з іншою – коротший.

Коли людина дуже хоче, то своїм бажанням струшує небо і землю. І тоді з’являються люди й обставини, які їй допомагають.

Чоловікам не можна говорити про свої справжні почуття, бо заспокоюються і починають думати про інших жінок.

Стара діва – це скислий борщ, який вчасно не подали до столу.

Щоб пізнати людину, її треба напоїти. Злий полізе битися й принижувати інших, добрий – цілуватися й робити подарунки, дурний вихвалятися.

Якщо людина на чомусь зосереджується, то в неї загострюється інтуїція, і вона рухається в правильному напрямку.

У шістнадцять років чоловік хоче мати кохання однієї жінки, у двадцять – кохання багатьох жінок, у тридцять він хоче мати славу, в сорок – багатство, в п’ятдесят – владу, в шістдесят – повагу молодших, у сімдесят – тільки апетит, добрий сон і радість погрітися на осонні.

Якщо небо щось забирає, то обов’язково повертає більше.

Коли тобі погано на душі, не шукай розради у жінках і горілці. Посиди за столом зі здоровими і врівноваженими чоловіками – і тебе попустить.

Хто пішов із цього світу, вже не буде ним схоплений.

Таланту без дефекту, що яблуку без черв’яка, бракує натуральності.

Якщо слава приходить за життя, то іноді помилково заходить не в ті двері. Якщо слава приходить після смерті, то завжди приходить за адресою.

Про любов

Коли пробуджується пристрасть, розум засинає.

Жінки виходять заміж за розсудливих, а люблять безрозсудних.

Коли в серці минає увертюра любовної симфонії, в голові починають звучати перші акорди траурного маршу.

Жодна найдорожча сукня не прикрашає так жінку, як її нагота.

Жінка, як кавун, ніколи не дізнаєшся, яка вона, доки не попробуєш.

Кохання проходить, як алкогольне сп’яніння, а любов – це те, що залишається.

У кожному коханні вигадують свою мову.

Якщо після бурхливої ночі насолод від жінки хочеться втекти, це означає, що між вами немає любові.

Біль – це любов, а зрада – межа любові, яку людина хоче випробувати, аби дізнатися, що буде після цього.

Стосунки між чоловіком і жінкою починаються з голоду, а закінчуються переситом.

Чоловік шукає у шлюбі вічного свята, а жінка – вічного захисту.

Кохання – це заповнення порожнечі.

У кожній людині схована любов, тому пізнання себе – це пізнання глибин своєї любові.

Жодна армія не зможе взяти те, що можна взяти любов’ю.

У дегустації вин, як у коханні, найбільше запам’ятовується смак першої і останньої дегустації.