Борщ
Борщ — рідка страва української кухні.
Цитати
ред.| — Євген Клопотенко |
В Україні людей, які вірять в президента або вірять в Бога, в Будду, або у що-небудь вірять — менше, ніж людей, які їдять борщ. Тому що люди, які їдять борщ, я думаю, що 98% українців. А такого великого показника не було ні на жодних виборах, ні в одній церкві, ніде. Тому вочевидь борщ — це точно наша релігія, наша цінність, в яку ми повинні вірити і підтримувати.[1] |
|||||
| — Євген Клопотенко |
Русини знають, яким могутнім містом був Київ і те, що він був столицею їхніх князів... |
|||||
| — Мартін Ґруневеґ, 1584. |
І пироги тамо били, |
|||||
| — Якуб Гаватович, «Інтермедія про Максима, Рицька і Дениса», 1619. |
Та питаєш, що варити |
|||||
| — Якуб Гаватович, «Інтермедія про Климка і Стецька», 1619. |
Найвживаніша ж їхня їжа борщ, що вариться з буряка і капусти з різними іншими трав'яними приправами та з просяною крупою, не на воді, а на сирівці, тобто на вельми кислому квасі, що через кислоту й пити не можна; завжди робиться зі свинячим або яловичим салом, а у святкові дні рідко у кого б не було на столі баранячого м'яса або чого-небудь зі свійських птахів, а іноді й з дичини.[5] |
|||||
| — Топографічна комісія Харківського намісництва, 1785. |
| — Іван Котляревський, «Енеїда», 1798. |
Бо́рщъ, щи. Въ Малороссіи дѣлаютъ изъ пѣченаго хлѣба особый родъ квасу, называемаго тамъ сырове́ць, цвѣтомъ бѣлаго какь разсолъ огуречный; наливъ сего квасу въ горшокь, накрошивъ бураковь (свеклы), или положивъ качанной свѣжей капусты кусками называемыми пелю́стки, положивъ говядину, или птицъ какихъ, зажареныхъ въ маслѣ яицъ, и свинаго сала; все сіе приправивъ петрушкою, и другими пряными травами, и сваривъ вмѣстѣ, и наконецъ забѣливъ сметаною — подаютъ на столъ: воть это есть настоящій малороссійскій борщъ! коего вкусъ зависитъ отъ пропорціи свареной здобы и умѣнья состряпать, Ма́ло ты Гапу́сю (Агафьюшка) звары́ла борщу́. Безъ борщу́ и хліба нема́ и обі́да.[7] |
|||||
| — Олексій Павловський, «Словарь малороссійскаго нарѣчія», 1826. |
Візьми ж, моє серце, начисть картоплі на борщ та накриши буряків, а я ось зараз встану та покажу тобі, як борщ накидать. Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печі й встала тоді, як надворі зовсім розвиднілось. Вона вмилась, стала перед образами й довго молилась, доки Мотря не наклала в горщик картоплі, буряків та капусти. Свекруха хрестилась, а скоса все поглядала на невістчині руки. Розумна Мотря й собі спідлоба поглядала на свекруху й постерегла той косий погляд. Кайдашиха помолилась богу й почала знов навчати невістку, як наливать борщ, як затовкувать, коли вкидати сало. Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду. — Як приставиш до вогню борщ та кашу, то вимети хату та накришиш сала на вишкварки до каші, — знов порядкувала Кайдашиха, згорнувши руки, а далі знов полізла на піч, заохала й знов лягла одпочивать.[8] |
|||||
| — Іван Семенович Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім'я», 1878. |
Вогонь любові запашний тільки мить! Потім на ньому починають варити борщ. |
|||||
| — Валер'ян Підмогильний, «Місто» |
Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з'їдять…[9] — Про вміння Мотрі куховарити. Іван Карпенко-Карий «Сто тисяч» (дія друга, ява VI). |
|||||
| — Герасим Калитка |
| — Зіновіїв Климентій. Вірші. Приповісті посполиті (кінець XVII ст. — початок XVIII ст.). |
Байка байкою, а борщ стигне. |
Хоч борщ без сала, аби душа пристала. — про кохання |
Без борщу і хліба нема і обіда.[12] |
Борщ та каша — їжа наша.[13] |
Борщ усьому голова.[14] |
Борщ — найкраща страва.[15] |
Каша — наша, батьків — борщ.[14] |
Варися, борщ, а я побіжу москаля побачу.[14] |
Бий, жінко, ціле яйце в борщ: хай пан знає, як хлоп уживає![14] |
Впав у біду, як курка в борщ.[14] |
Дала борщу такого, що аж туман з моря котиться![14] |
Дурниці вареники й варяниці, інша справа борщ, — хоч поганий, так до біса![14] |
Кукурудзу посієш до дощу — матимеш сало до борщу.[14] |
Набрав, як борщу на шило.[14] |
Два гриби в борщ — то забагато.[11] |
Без добавки і борщ не смачний.[11] |
Коли вживати, то вживати, а по два яйця в борщ убивати.[11] |
Борщ, аж жмури встають.[11] |
Борщ — хоч лице зморщ, а очі витріщ.[11] |
Борщ без каші удовець, каша без борщу — вдова.[11] |
Борщ без солі та без долі та без третього здоров’я.[11] |
Не карай мене, боже, нічим, як у мене борщ ні з чим.[11] |
Борщ і капуста — хата не пуста.[11] |
Що до чого, а борщ до хліба.[11] |
Щоб такий борщ жінка варила — сьогодні б прогнав.[11] |
Борщ з’їжмо, за кашу поцілуймося.[11] |
Борщ такий, аж туман устає.[11] |
Вимила ложки та й вилила в борщ.[11] |
Хай буде борщ ріденький, аби солоденький.[11] |
Гіркий світ і квасний борщ.[11] |
Він любить чужі борщі пробувать.[11] |
В нас просто: борщ, каша, третя кваша.[11] |
Без докладу і борщ не смачний.[11] |
Замного два гриби в борщ.[11] |
Де велика рада, там рідкий борщ.[11] |
Дим густий, борщ пустий, м'ясо вгору, пір'я вниз.[16] |
Добрий борщик, та малий горщик.[11] |
Шкода ради, що рідкий борщ.[11] |
За лижку борщу три милі гощу.[11] |
З ним борщу не звариш.[11] |
Із нехочу з’їв три миски борщу.[11] |
Із’їла борщ до кришечки, щоб не боліли кишечки.[11] |
Їж борщ з грибами да держи язик за зубами.[11] |
Їв би борщ, та жалко: вчора дома пообідав.[11] |
Їжте борщ, капусту, бо пироги несуть.[11] |
Їжте, кумо, борщ підбитий, давала-м псу, не хотів пити, сука не хотіла, кума все іззіла.[11] |
Їжте борщ, добрий борщ, три дні під лавов стояв, нім сі мені дістав.[11] |
Коли б чим борщ оженить.[11] |
Наварила борщу та й не вихлещу.[11] |
На голім борщи годі ціпом товчи.[11] |
Наївся шилом борщу.[11] |
Хрущі в борщі, а жаба в юшці.[11] |
Не втне Панько шилом борщу.[11] |
На нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить.[11] |
Наш піддячий любить борщ гарячий, а як голодний, їсть і холодний.[11] |
Не велика хиба, що в борщі тільки одна риба.[11] |
Не давай два гриби до борщу, бо переборщиш.[11] |
Нема в світі як той борщ: хоч поганий, та до біса.[11] |
По самісінькі боки набрався борщу.[11] |
Про єдного гриба буде борщ.[11] |
Пук — гривня з рук, дим густий, борщ пустий.[11] |
Свищі в борщі.[11] |
Свій борщ несолоний ліпший, як чужа юшка.[11] |
Сип борщ, клади кашу, люблю, діти, матір вашу.[11] |
Сип борщ, клади кашу, подай пить.[11] |
Смачний єсть борщ і каша, але як єсть шматок м’яса.[11] |
Сміх мене обгортає, що до борщу хліба немає.[11] |
Сьогодні борщ жонатий.[11] |
Ти, чоловіче, їж борщик, а я буду м’ясце, бо мене дитина ссе.[11] |
Той самий борщ, тільки в іншій мисці.[11] |
Трапиться на віку варить борщ і в глеку.[11] |
У борщі крупина за крупиною ганяється з дрючиною.[11] |
У збитім горшку доброго борщу не звариш.[11] |
Хто не з’їсть борщу, той і каші їсти не буде.[11] |
Чого не люблю, того й в борщ не кришу.[11] |
Що-небудь, аби борщ.[11] |
Я люблю усякий борщ, аби з м’ясом.[11] |
З такого горя доведеться в борщі втопитись.[17] |
Вона знає, що у вас у борщі кипить.[17] |
Нехай іде дощ, наловим риби — буде борщ.[17] |
Індик думав та й у борщ попав.[17] |
Смачні борщ і каша, але як є шматок м'яса.[17] |
Що до чого, а хліб до борщу.[17] |
Надіявся циган на пироги та борщу не їв.[17] |
Вари, горщику, борщ, а я з хлопцями погомоню.[17] |
Два кухарі — лихий борщ.[17] |
Який кухар, такий борщ.[17] |
Добрий кухар і з кропиви борщ зварить.[17] |
Ти, жінко, їж борщ, а я м'ясо: скоріше діло піде.[17] |
Як нелюба жінка, то чоловікові дома і борщ смердить.[17] |
Де багато невісток, там дуже борщ солоний.[17] |
Баба без діда — як борщ без хліба.[17] |
Старий стару хвалить, що добрий борщ зварить, а молодий свою гудить: що не зварить, то спаскудить.[17] |
Хвалений борщ надвір виливають.[17] |
Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м’ясо, а ні, то я буду м’ясо, а ви борщ.[17] |
Держи язик за зубами — будеш їсти кашу з грибами.[17] |
Добрий горщик, та поганий борщик.[17] |
Їжте, дітоньки, наварила-м борщику, дала-м псові, а він не хоче їсти.[17] |
3 хріном борщ![16] |
«А що мати варила? — Борщ та полинь! — От вам полинь, сама ти згинь!»[16] |
Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся.[16] |
Кум не свиня, аби яйце в борщі з'їв.[16] |
Занюхає ковбасу в борщі.[16] |
Цур дурня в борщ![16] |
Аж вчорашній борщ вернувсь.[16] |
Назвався раком — лізь у борщ.[16] |
Оженися, не журися — піде тобі рукою: жінка піде за борщем, а ти за мукою.[16] |
Біда мені без діда — хлещу борщик без хліба.[16] |
Благодареники за вареники: каші не їв, борщу не бачив.[16] |
Без штуки і борщ не смачен.[16] |
Нісчимний борщ, неначе пійло.[16] |
Погана страва, найпаче борщ.[16] |
Пироги борщеві вороги.[16] |
Сип борщ, станов кашу, — чи поїмо бо ми.[16] |
Я вам сама подякую: будем на весіллі, так вивернем горщик з борщем.[16] |
У доброї кухарки борщ смачний і без шкварки.[18] |
Вдався борщ у господині, що не хочуть їсти й свині.[18] |
Хай буде борщ хоч ріденький, аби смачненький.[18] |
Як дуже голодний, то з'їсть борщ і холодний.[18] |
Поволі хлопчику, раз хліба, два рази борщику.[19] |
Не та господиня, що базікає, а та, що борщ варить.[20] |
Була б сметана і курка — зварить борщ і дурка.[21] |
Із слів борщу не звариш.[22] |
Одригнеться торочним борщом.[23] |
За полушку ні в борщ, ні в юшку.[24] |
Муха одна весь борщ зіпсує.[25] |
Без води навіть борщу не буває.[25] |
Дай голий борщ, а чола не морщ.[26] |
За ложку борщу, три дні гощу.[26] |
На голім борщи годі ціпом товчи.[26] |
Добрий був горщик, як був у нім борщик.[26] |
Їж та дивися, аби мій борщ не був по селу.[26] |
Що раз борщику хлисну, то любка до серця тисну.[26] |
Без одної риби, не буде борщ рідкий.[26] |
Шкода ради, що рідкий борщ.[26] |
Вхопив, як шилом борщу налив.[27] |
Добро пожалувать мимо наших воріт борщу сьорбати.[27] |
Поберімося обоє, піде нам рукою: я піду за борщем, а ти за мукою.[27] |
Що до чого, а каша до борщу, хліб до молока, а дівка до козака.[27] |
Витіва таке, що і в борщ ні кришуть.[28] |
Борщ такий добрий, аж небо видно.[28] |
Тринди-ринди, з маком борщ.[29] |
Ох, Боже, розлився борщ — Бог з ним.[30] |
Дешеве м'ясо — поганий борщ.[15] |
Травневий дощ, як з грибами борщ.[15] |
— А я борщику хочу, |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Борщ – гарний фільтр, як і «КримНаш» – Євген Клопотенко // Радіо Свобода, 30.01.2021.
- ↑ Ісаєвич Я. Д. Мартин Груневег і його опис Києва // Мартин Груневег. Славнозвісне місто Київ (фрагменти з подорожніх записок) // Всесвіт, 1981, № 5. – с. 204 – 211.
- ↑ Інтермедія про Максима, Рицька і Дениса // «Трагедія, або Візерунок смерті пресвятого Іоанна Хрестителя...» (Львів, 1619) // Українські інтермедії XVII — XVIII ст. К., 1960, с. 42 — 49.
- ↑ Інтермедія про Климка і Стецька // «Трагедія, або Візерунок смерті пресвятого Іоанна Хрестителя...» (Львів, 1619) // Українські інтермедії XVII — XVIII ст. К., 1960, с. 33 — 42.
- ↑ Топографічний опис Харківського намісництва 1785 року // Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст.: Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археограф. комісія та ін. Упоряд. В. О. Пірко, О. І. Гуржій; Редкол. П. С. Сохань (відп. ред.) та ін.— Київ: Наукова думка, 1991. — С. 4-12; 68. — 278 с. — ISBN 5-12-002041-0.
- ↑ Іван Котляревський. Енеїда. Часть II. СПб., 1798.
- ↑ Бучко Д. Г. «Словарь малороссійскаго нарѣчія» (А-Б) О. Павловського (з передмовою Д.Бучка) // З історії української мови. До 150-річчя "Граматики" О. Павловського. К. Наукова думка, 1972, 115 с., Словник: с. 95-115.
- ↑ І. С. Нечуй-Левицький. Кайдашева сім’я. Художня повість. Київ: Наукова думка, 1965.
- ↑ Карпенко-Карий І. Драматичні твори / Вступ ст., упоряд. і приміт. Р. Я. Пилипчука; Ред. С. Д. Зубков. — Київ: Наукова думка, 1989. — С. 259 — ISBN 5-12-009281-0
- ↑ Зіновіїв Климентій. Вірші. Приповісті посполиті / Підг. тексту І. П. Чепіги. — К.: Наукова думка, 1971. — С. 216.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл бм бн бп бр бс Прислів’я та приказки про борщ // TEKA.ks.ua. — 04.01.2017.
- ↑ Бучко Д. Г. «Словарь малороссійскаго нарЂчія» О. Павловського / З історії української мови: До 150-річчя «Грамматики» О. Павловського. — К., 1972. — С. 91—115. litopys.org.ua
- ↑ Burlakoff, Nikolai (2013). The World of Russian Borsch: Explorations of Memory, People, History, Cookbooks & Recipes. North Charleston, SC: Createspace Independent Pub. ISBN 978-1-4840-2740-0.
- ↑ а б в г д е ж и к Від печі до списку ЮНЕСКО // Голос України. — 20.01.2021.
- ↑ а б в Знаки української етнокультури: словник-довідник/ Віталій Жайворонок; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. – Київ: Довіра, 2006. – С. 52, 380, 603. – 703 с. – ISBN 966-507-195-5.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Українські приказки, прислів'я, і таке інше: зб. О. В. Марковича і др. / спорудив М. Номис. — Санкт-Петербург: В друк. Тиблена і комп. И. Куліша, 1864. — VII, 304, XVII c.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Мишанич С. В., Пазяк М. М. Українські прислів'я та приказки. — К.: Дніпро, 1984. — 389 с.
- ↑ а б в г Василь Ватійчук. Кожне сільце має своє слівце // Сільські Вісті. № 42 (19237). - 17.04.2015.
- ↑ Галицькі приповідки и загадки, зібрані Григорієм Ількевичем / Г. Ількевич. – Відень: Напечатано черенками О. О. Мехитаристів, 1841. — С. 76. – VI, 124 c.
- ↑ Українські прислів'я, приказки // Афоризми — aphorism.org.ua
- ↑ Українські прислів'я, приказки // Афоризми — aphorism.org.ua
- ↑ Федоров В. Психологія народної мудрості. Пареміологічний довідник. — Тернопіль: Підручники та Посібники, 2009. — С. 39. — 352 с.
- ↑ Закревскій Н. В. Старосвѣтскій бандуриста. Книга 2. Малороссійскія пословицы, поговорки и загадки и галицкие приповѣдки. — М.: В Унив. тип., 1860. — С. 193.
- ↑ Українські прислів'я, приказки // Афоризми — aphorism.org.ua
- ↑ а б Ніна Міщенко, Микола Міщенко. "Слово батьків - з усіх віків" // Українське життя в Севастополі
- ↑ а б в г д е ж и Приповідки або Українсько-народня філософія / Володимир Плавюк. — Едмонтон: 3 друкарні Івана Солянича, в Едмонтоні, Алберта, 1946. — С. 26, 78, 150, 190, 276, 279. — 355 с.
- ↑ а б в г Українські народні прислів'я та приказки / Сухобрус Г.; Ткаченко Ф. та ін.; Під ред. М. Т. Рильського. — Київ: Вид. АН Української РСР, 1955. — С. 157, 174, 223, 307. — 446 с.
- ↑ а б Малорусский зборник // Пословицы, поговорки и поверья Воронежской губернии / Дикарев М. А. Воронежский этнографический сборник. — Воронеж: Типо-литография Губерн. правл., 1891. — Отдельный оттиск из 2 выпуска Памятной книжки Воронежской губернии на 1891 год. — С. 272.
- ↑ Народ скаже - як зав'яже. Українські народні прислів'я, приказки, загадки / Упоряд. та передм. Н. С. Шумади; редкол.: В. В. Бичко та ін. – Київ: Веселка, 1973. – 228 с. – (Шкільна бібліотека). – С. 162.
- ↑ Повседневныя трапезы // Пища и питье крестьянъ-малороссовъ, съ нѣкоторыми относящимися сюда обычаями, повѣрьями и примѣтами / В.Щ[елоковская]. / Этнографическое обозрѣніе / Янчук Н. А. (ред.). — Москва, 1899. — № 1—2. — С. 307.
- ↑ Pisni, 2014, с. 652
Джерела
ред.- Народні пісні Хмельниччини (з колекції збирачів фольклору) / упорядкув. та вступ. статті М. К. Дмитренка, Л. О. Єфремової ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського.. — Київ: Наукова думка, 2014. — 720 с. — ISBN 978-966-00-1464-0
