Джон Роналд Руел Толкін

Джон Ро́нальд Ру́ел То́лкін (англ. John Ronald Reuel Tolkien; нар. 3 січня, 1892 — пом. 2 вересня, 1973) — видатний англійський письменник, філолог-медієвіст, перекладач, класик світової літератури ХХ ст., один із фундаторів жанру фентезі, всесвітню славу якому принесли романи «Гобіт» і «Володар перснів».

Джон Роналд Руел Толкін

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Бюст Дж.Р.Р.Толкіна у Ексетер-коледжі Оксфордського університету, де він вивчав класичні мови та англійську філологію.

Цитати

	Розум, який здатен уявити легке, важке, сіре, жовте, непорушне, швидке наділений також магією робити важкі речі легкими й спроможними літати, перетворювати сірий свинець у жовте золото, а нерухомий камінь у плинну воду. Якщо він здатен на перше, то й інше йому під силу. Коли нам вдалося узяти зелене з трави, голубе із неба й червоне з крові, то ми уже володіємо силою чарівника. — З есе Дж.Р.Р.Толкіна "Про чарівні історії"
	The mind that thought of light, heavy, grey, yellow, still, swift also conceived of magic that would make heavy things light and able to fly, turn grey lead into yellow gold, and the still rock into swift water. If it could do the one, it could do the other; it inevitably did both. When we have taken green from the grass, blue from heaven, and red from blood, we have already an enchanter's power.

	Мені прикро, що я не відповідаю критеріям “чистоти”, які ви висуваєте для арійця. Я не є нащадком аріїв — бо це стосується індо-іранців, а, наскільки мені відомо, жоден з моїх предків не розмовляв гінді, фарсі, циганською мовою чи ж будь-яким іншим спорідненим діалектом... Однак, якщо я правильно розумію, і насправді вас цікавить, чи я юдейського походження, можу на це лиш відповісти, що, на жаль, серед моїх предків, схоже, немає нікого, хто б належав до цього обдарованого народу. ... Тим не менше, я завжди гордився своїм німецьким прізвищем, навіть під час останньої прикрої війни, коли служив ув англійській армії. Я мушу, однак, зауважити, що коли зухвалі й недоречні запити такого роду стануть правилом у питаннях літератури, то недалекий той час, коли німецьке ім’я перестане бути предметом гордості. — Чернетка листа від 25.07.1938 (одна з двох), із яких Стенлі Анвін (видавець [книг] Дж.Р.Р.Толкіна) мав вибрати відповідь для своїх німецьких колег-видавців на запит щодо коріння Толкіна. В іншій версії листа він узагалі відмовлявся відповідати про своє походження. З огляду на те, що збереглася саме ця чернетка, схоже, що було надіслано інший варіант листа.
	I regret that I am not clear as to what you intend by 'arisch'. I am not of Aryan extraction: that is Indo-Iranian; as far as I am aware none of my ancestors spoke Hindustani, Persian, Gypsy, or any related dialects. ... But if I am to understand that you are enquiring whether I am of Jewish origin, I can only reply that I regret that I appear to have no ancestors of that gifted people. ... I have been accustomed, nonetheless, to regard my German name with pride, and continued to do so throughout the period of the late regrettable war, in which I served in the English army. I cannot, however, forbear to comment that if impertinent and irrelevant inquiries of this sort are to become the rule in matters of literature, then the time is not far distant when a German name will no longer be a source of pride.

	У цій війні я маю один палкий особистий інтерес, який, імовірно, зробив би з мене кращого солдата в 49 років, аніж я був у 22, — проти того червонопикого малого неука Адольфа Гітлера (у демонічному впливі дивним є те, що він аж ніяк не сприяє інтелектуальному розвитку, а головним чином впливає лише на волю). Який руйнує, перекручує, зловживає та робить навіки проклятим той благородний північний дух, що мав величезний вплив на Європу, який я завжди любив і намагався подати у його істинному світлі. — З листа до сина Майкла
	I have in this War a burning private grudge — which would probably make me a better soldier at 49 than I was at 22: against that ruddy little ignoramus Adolf Hitler (for the odd thing about demonic inspiration and impetus is that it in no way enhances the purely intellectual stature: it chiefly affects the mere will). Ruining, perverting, misapplying, and making for ever accursed, that noble northern spirit, a supreme contribution to Europe, which I have ever loved, and tried to present in its true light.

	Саме коли вибухнула Війна 1914-го, я зробив відкриття, що легенди залежать від мови, якій вони належать; але так само й жива мова залежить від легенд, які, за традицією, вона передає. Волапюк, Есперанто, Ідо, Новіаль та інші є мертвими, — набагато мертвішими, аніж давні мови, які вже ніхто не використовує — тому що їхні творці не вигадали жодних есперанто-легенд... — З листа до п.Томпсона
	It was just as the 1914 War burst on me that I made the discovery that 'legends' depend on the language to which they belong; but a living language depends equally on the 'legends' which it conveys by tradition. ... Volapuk, Esperanto, Ido, Novial, &c &c are dead, far deader than ancient unused languages, because their authors never invented any Esperanto legends...

	Перша Війна Машин, схоже, наближається до свого останнього незавершеного розділу — лишаючи усіх біднішими, багатьох у скорботі чи каліцтвах, мільйони загиблих, і лише одна річ тріумфує: Машини. Із тим як слуги Машини стають привілейованим класом, Машини набудуть ще більш надзвичайної потуги. Яким буде їхній наступний хід? — З листа до сина Крістофера
	Well, the first War of the Machines seems to be drawing to its final inconclusive chapter — leaving, alas, everyone the poorer, many bereaved or maimed and millions dead, and only one thing triumphant: the Machines. As the servants of the Machine are becoming a privileged class, the Machines are going to be enormously more powerful. What's their next move?

	Гей! Томе Бомбадиле, Томе Бомбадилло! Водою, лісом і пагорбом, очеретом і вербою, вогнем, сонцем і місяцем, прислухайся зараз і почуй нас! Прийди, Томе Бомбадиле, бо ми потребуєм тебе зараз!
	Ho! Tom Bombadil, Tom Bombadillo! By water, wood and hill, by reed and willow, By fire, sun and moon, harken now and hear us! Come, Tom Bombadil, for our need is near us!

Цитати з творів

Ми прості тихі люди, і нам ті пригоди зовсім ні до чого. Пригоди — це ж докука, турботи, дурний клопіт! На обід через них спізнюєшся! Не доберу, що в них взагалі дехто бачить хорошого! — «Гобіт, або Туди і Звідти»

Ніколи не смійся з живих драконів! — «Гобіт, або Туди і Звідти»

Якби всі цінували радість, пісню і добру їжу понад купи золота, світ був би веселіший. — «Гобіт, або Туди і Звідти»

Див. також

• Листи Різдвяного Діда