Листи Різдвяного Діда
«Листи Різдвяного Діда» – реальні листи Джона Роналда Руела Толкіна, які він писав своїм чотирьом дітям – Джону, Майклу, Крістоферу і Прісціллі впродовж 23 років, з 1920 року по 1943 рік. Листи написані від імені Різдвяного Діда (англ. Father Christmas).
Цитати про книжку
ред.«Листи різдвяного діда» (англ. «The Father Christmas Letters»), як і збірку міфів та легенд Середзем’я «Сильмариліон» опублікували вже після смерті Толкіна. Проте у порівнянні з «Сильмариліоном», виданим сином професора Крістофером Толкіном у 1977 році й сприйнятим шанувальниками із захватом, «Листи…», видані під редакцією Бейлі Толкін, другою дружиною Крістофера 1976 року (у цьому виданні наявні не всі листи й малюнки), спочатку отримали досить стримані відгуки[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018) |
|||||
| — Аліна Штефан |
Кожен лист мав конверт із намальованими Толкіном марками та штемпелем Північного полюса. Листи складалися з малюнків у вигляді листівок. Листівки підписував тремким та вигадливим почерком Різдвяний дід – мікс Санта Клауса та Святого Миколая, який жив у Наскельному Будинку на Вершині Світу поблизу Північного полюса. Перший лист прийшов у 1920 році трирічному Джону, первістку сім’ї Толкінів, останній отримала наймолодша Прісцілла Толкін вже у 14 років на Різдво 1943 року[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018) |
|||||
| — Аліна Штефан |
Перше видання українською 2017 року у видавництві «Астролябія» зберігає поділ на окремі листи й ілюстрації до кожного листа, підтримуючи відчуття саме нон-фікшн від цієї художньої дитячої казки про Різдвяного діда, Північного Білого Ведмедя, його племінників Паксу та Валкотукку, секретаря Ельфа Ілберета, Місячанина, що упав з Місяця. У «Листах…» багато пригод: то північні олені зірвуться з прив’язі й порозкидають подарунки по всій околиці; то незграбний Білий Ведмідь видереться на крижаний полярний шпиль і гепнеться звідти на будиночок Різдвяного Діда, провалившись крізь дах; то цей же Ведмідь розіб’є Місяць на чотири шматки, і через це Місячанин упаде із неба в Дідів садок; то почнеться війна з полчищами гоблінів, котрі живуть в печерах під будинком[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018) |
|||||
| — Аліна Штефан |
Так, Толкін не лише питає, чи сподобалися дітям подарунки й вітає їх з Різдвом, а до того ж тактовно пояснює, чому не завжди Різдвяний дід може виконати будь-яке твоє бажання і знайти саме той подарунок, що було йому замовлено (і що незграбність Ведмедя, який знову щось загубив або потрощив може бути зовсім і ні до чого), розповідає про напади гоблінів, які почалися знову (у листі 1932 року), і що тільки «патентований зелений дим, що світиться», який Різдвяний дід запускає у тунель, виганяє їх звідти. Пише про дітей, яким потрібно більше уваги з його боку, через голод у світі, про тих, що їм батьки та друзі не в змозі зібрати подарунки й навіть дати пообідати будь-чим, і тому Різдвяний дід має бути там, розуміючи, що батьки дітей Толкіна подбають про них у будь-якому разі[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018) |
|||||
| — Аліна Штефан |
До того ж, саме у листах передвоєнного і воєнного часу 1931-43 років пожвавлюються і напади гоблінів на оселю Різдвяного діда, і помітні більш тривожні нотки у новинах з Північного полюса. Ось це і робить «Листи Різдвяного діда» Толкіна у чомусь співзвучними до «Щоденників воєнного часу. 1939–1945» Астрід Ліндґрен. |
|||||
| — Аліна Штефан |
Професор Толкін теж постає у своїх листах до дітей на Різдво зовсім іншим, ніж автор героїчного легендарного фентезі, яким згодом стане. І цей світ дітей і дорослих у малюнках та вирізках із газет, казках та міркуваннях про політичну ситуацію у світі, вигадках про гоблінів та порівняння фашистської Німеччини з комуністичною Росією, – усе це робить ці книжки репортажами буденних проявів війни, яка змінює не лише цілий світ назавжди, а кожне окреме життя переносить в інші виміри, часом спотворює і руйнує, часом залишає у спокої, спустошеним і знеціненим[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018) |
|||||
| — Аліна Штефан |
Примітки
ред.
