Листи Різдвяного Діда

книга

«Листи Різдвяного Діда» – реальні листи Джона Роналда Руела Толкіна, які він писав своїм чотирьом дітям – Джону, Майклу, Крістоферу і Прісціллі впродовж 23 років, з 1920 року по 1943 рік. Листи написані від імені Різдвяного Діда (англ. Father Christmas).

Вікіпедія
Вікіпедія

Цитати про книжку

ред.
  •  

«Листи різдвяного діда» (англ. «The Father Christmas Letters»), як і збірку міфів та легенд Середзем’я «Сильмариліон» опублікували вже після смерті Толкіна. Проте у порівнянні з «Сильмариліоном», виданим сином професора Крістофером Толкіном у 1977 році й сприйнятим шанувальниками із захватом, «Листи…», видані під редакцією Бейлі Толкін, другою дружиною Крістофера 1976 року (у цьому виданні наявні не всі листи й малюнки), спочатку отримали досить стримані відгуки[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018)

  — Аліна Штефан
  •  

Кожен лист мав конверт із намальованими Толкіном марками та штемпелем Північного полюса. Листи складалися з малюнків у вигляді листівок. Листівки підписував тремким та вигадливим почерком Різдвяний дід – мікс Санта Клауса та Святого Миколая, який жив у Наскельному Будинку на Вершині Світу поблизу Північного полюса. Перший лист прийшов у 1920 році трирічному Джону, первістку сім’ї Толкінів, останній отримала наймолодша Прісцілла Толкін вже у 14 років на Різдво 1943 року[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018)

  — Аліна Штефан
  •  

Перше видання українською 2017 року у видавництві «Астролябія» зберігає поділ на окремі листи й ілюстрації до кожного листа, підтримуючи відчуття саме нон-фікшн від цієї художньої дитячої казки про Різдвяного діда, Північного Білого Ведмедя, його племінників Паксу та Валкотукку, секретаря Ельфа Ілберета, Місячанина, що упав з Місяця. У «Листах…» багато пригод: то північні олені зірвуться з прив’язі й порозкидають подарунки по всій околиці; то незграбний Білий Ведмідь видереться на крижаний полярний шпиль і гепнеться звідти на будиночок Різдвяного Діда, провалившись крізь дах; то цей же Ведмідь розіб’є Місяць на чотири шматки, і через це Місячанин упаде із неба в Дідів садок; то почнеться війна з полчищами гоблінів, котрі живуть в печерах під будинком[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018)

  — Аліна Штефан
  •  

Так, Толкін не лише питає, чи сподобалися дітям подарунки й вітає їх з Різдвом, а до того ж тактовно пояснює, чому не завжди Різдвяний дід може виконати будь-яке твоє бажання і знайти саме той подарунок, що було йому замовлено (і що незграбність Ведмедя, який знову щось загубив або потрощив може бути зовсім і ні до чого), розповідає про напади гоблінів, які почалися знову (у листі 1932 року), і що тільки «патентований зелений дим, що світиться», який Різдвяний дід запускає у тунель, виганяє їх звідти. Пише про дітей, яким потрібно більше уваги з його боку, через голод у світі, про тих, що їм батьки та друзі не в змозі зібрати подарунки й навіть дати пообідати будь-чим, і тому Різдвяний дід має бути там, розуміючи, що батьки дітей Толкіна подбають про них у будь-якому разі[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018)

  — Аліна Штефан
  •  

До того ж, саме у листах передвоєнного і воєнного часу 1931-43 років пожвавлюються і напади гоблінів на оселю Різдвяного діда, і помітні більш тривожні нотки у новинах з Північного полюса. Ось це і робить «Листи Різдвяного діда» Толкіна у чомусь співзвучними до «Щоденників воєнного часу. 1939–1945» Астрід Ліндґрен.
В обох щоденникових творах, попри жахи Другої світової війни, що набирає обертів і у країнах шведської та англійської родин авторів, поруч з записами буденності про/для дітей і дорослих, навіть крізь різдвяну казковість постають страх, тривога, роздуми про неминучі зміни майбутнього мирного життя. Так, ці видання мають зовсім різну читацьку аудиторію, але «Щоденники…» також видали українською вперше, вони мають таку ж просту структуру і зміст[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018)

  — Аліна Штефан
  •  

Професор Толкін теж постає у своїх листах до дітей на Різдво зовсім іншим, ніж автор героїчного легендарного фентезі, яким згодом стане. І цей світ дітей і дорослих у малюнках та вирізках із газет, казках та міркуваннях про політичну ситуацію у світі, вигадках про гоблінів та порівняння фашистської Німеччини з комуністичною Росією, – усе це робить ці книжки репортажами буденних проявів війни, яка змінює не лише цілий світ назавжди, а кожне окреме життя переносить в інші виміри, часом спотворює і руйнує, часом залишає у спокої, спустошеним і знеціненим[1]. — Зі статті «Чому у Толкіна Різдвяний дід не всесильний, а війна поруч?» (2018)

  — Аліна Штефан

Примітки

ред.