Вікіцитати

Дороті Дей

Дороті Дей (англ. Dorothy Day; 1897-1980) — американська журналістка, суфражистка, антивоєнна та профспілкова активістка, автобіографістка, редакторка. Одна із засновниць Руху католицьких робітників, прихильниця філософії дистрибутизму (католицької економічної теорії). У 1930-х активно брала участь в робочому, пацифістському і антивоєнному русі (в тому числі закликала віруючих католиків ухилятися від призову в армію під час Другої світової). Себе нерідко називала анархісткою.

Дороті Дей
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Лише через релігію можна досягти комунізму.[1]

  — «Від Юніон-сквер до Риму» (1938)
  •  

Мені було лише вісімнадцять, тому я коливалася між своєю вірністю соціалізму, синдикалізмом і анархізмом. Коли я читала Толстого, я була анархісткою. Моя вірність «Поклику» тримала мене соціалісткою, хоча й лівою, а мій американізм схиляв мене до руху IWW [Індустріальні робітники світу, Industrial Workers of the World)].[2]

  •  

Я думала, що я вільна та емансипована молода жінка, і виявила, що я не є такою зовсім. … Свобода — це лише сучасне плаття, нова пастка, яку ми, жінки, використовуємо, щоб захопити чоловіка, якого ми хочемо.[3]

  •  

Ми повинні почати. ​​Ми повинні відмовитися від війни як інструменту політики. ... Навіть коли я говорю з вами, я можу бути винною у тому, що деякі люди називають зрадою. Але ми повинні відкинути війну. ... Ви, молоді чоловіки, повинні відмовитися брати до рук зброю. Молоді жінки рвіть патріотичні плакати. І всі ви – молоді й старі, приберіть свої прапори.[4] — Дей виступила проти вступу США у Другу світову війну.

  — 1941
  •  

Ми все ще пацифісти. Наш маніфест – Нагірна проповідь, а це означає, що ми намагатимемось бути миротворцями. Говорячи від імені багатьох наших тих, хто відмовляється від військової служби через сумління, ми не будемо брати участь у збройній війні чи у виготовленні боєприпасів, чи купуючи державні облігації для підримки війни, чи спонукаючи інших до цих зусиль. Але ми також не будемо прискіпливо критикувати. Ми любимо свою країну, ми любимо нашого президента. Ми були єдиною країною в світі, де люди всіх націй рятувалися від гніту. Ми визнаємо, що хоча в порядку намірів ми намагалися відстояти мир, любов до нашого брата в порядку страти, ми, як американці, зазнали невдачі в дотриманні наших принципів.[5]

  — січень 1942
  •  

Семюель Джонсон сказав, що пенсіонер - це раб держави. Це його визначення в його знаменитому словнику. Звісно, ​​він і сам був радий своїй пенсії, адже людська природа така, та й бідність тяжка. Ми віримо, що законодавство про соціальне забезпечення, яке зараз називають великою перемогою бідних і робітників, є великою поразкою християнства. Це прийняття ідеї сили та примусу. Це прийняття заяви Каїна з боку роботодавця: «Хіба я сторож свого брата?» Оскільки роботодавцю ніколи не можна довіряти, що він виплачуватиме сім'ї заробітну плату чи піклуватися про робітника, як він піклується про свою машину, коли вона простоює, держава повинна втрутитись і змусити допомогти з його боку. Звичайно, економісти кажуть, що бізнес не може дозволити собі діяти за християнськими принципами. Це непрактично, неекономно. Але загалом стає визнано, що такий рівень централізації, як у нас, є непрактичним і що має бути децентралізація. Інакше кажучи, бізнес наробив халепи, і державі довелося втрутитися, щоб врятувати працівника від голодної смерті.[6]

  — 1945
  •  

Але я впевнена, що Бог не бажав, щоб було так багато бідних. Класова структура створена нами та з нашої згоди, а не з Його. Це так, як ми це влаштували, і від нас залежить це змінити. Тому ми закликаємо до революційних змін.[7]

  — «Католицький робітник». 1953
  •  

Мене найбільше цікавить релігійне життя людей, тому я не повинна бути на боці режиму, який сприяє викоріненню релігії. З іншого боку, коли цей режим докладає всіх зусиль, щоб зробити людям гарне життя, природне хороше життя (на якому може будуватися благодать), не можна не підтримувати вжиті заходи. — про комуністичний уряд на Кубі.[8]

  — 1960
  •  

Найбільший виклик сьогодення: як здійснити революцію серця, революцію, яка повинна початися з кожного з нас?[9]

  — «Хліби та риби» (1963)
  •  

Кожен акт війни, спрямований проти безладне знищення цілих міст чи величезних територій з їх мешканцями є злочином проти Бога і людей, який заслуговує на суворе й однозначне засудження.[10] — про ядерне озброєння.

  — 1965
  •  

Ми віримо в широке поширення приватної власності, депролетаризацію нашого американського народу. Ми віримо в те, що людина володіє засобами виробництва, землею та своїми знаряддями праці. Ми виступаємо проти «фінансового капіталізму», який так справедливо критикував і засуджував Карл Маркс, але ми віримо, що християнський капіталізм може існувати так само, як християнський комунізм.[11]

  •  

Я мала розмову з Джоном Співаком, комуністичним письменником, кілька років тому, і він сказав мені: «Як ти можеш вірити? Як можна вірити в Непорочне Зачаття, у народження від Діви, у Воскресіння?» Я могла лише сказати, що я вірю в Римо-Католицьку Церкву та все, чого вона вчить. Я прийняла Її авторитет всім своїм серцем. Водночас, я хочу зазначити вам, що нас вчать молитися про остаточну витривалість. Нас вчать, що віра - це дар, і іноді я дивуюся, чому деякі її мають, а деякі ні. Я відчуваю свою власну негідність і ніколи не можу бути достатньо вдячна Богові за Його дар віри.[12]

  •  

Коли до сексу ставляться легковажно, як до засобу задоволення... він набуває демонічної якості, і спуститися в цю темряву означає відчути смак пекла.[13] — про дошлюбний секс.

  •  

Я була схильна стежити за журналістською стороною роботи. Я хотіла мати привілеї жінки та роботу чоловіка, але не стежити за роботою жінки. Я хотіла виходити на пікети, сидіти у в'язниці, писати, впливати на інших і таким чином залишити свій слід у світі. Скільки в цьому всьому було честолюбства і егоїзму![14]

  •  

Я хочу розповісти, як камінчик, кинутий у водойму, викликає брижі, які поширюються в усіх напрямках. Такими є кожна наша думка, слово і вчинок. Попадання у в’язницю за розповсюдження листівок, які пропагують відмову від сплати військових податків, викликає хвилю думок і совісті в усіх нас. ... Рівень життя в США може дедалі покращуватись, коли кожен працівник матиме власний дім і їздитиме на власному автомобілі; але наша сучасна економіка базується на підготовці до війни.[15]

Про Дортті Дей

ред.
  •  

Хто така жінка-революціонерка? Жінка-революціонерка хоче змін, не просто косметичних змін, а зміни до статус-кво, і вона готова пожертвувати, щоб це відбулося. У нас є кілька незвичайних прикладів: Сожурне Трут, Лас Аделітас, Фріда Кало, Хуана Інес де ла Крус, Дороті Дей, Малала Юсафзай, Коретта Скотт Кінг та інші.[16]

  — Долорес Уерта
  •  

Гарно та вдумливо викладена автобіографія дівчини зі звичайним походженням із північної частини штату Нью-Йорк, чия турбота про сусідів, особливо про нещасних, привела її до жіночого суфражистського руху, соціалізму, IWW, комунізму та, зрештою, до Римської церкви, де вона стала співзасновницею Католицького робітничого руху.[17] — рецензія на автобіографію Дороті Дей «Довга самотність»

  — «New York Times» (1952)

Примітки

ред.
  1. ↑ From Union Square to Rome (1938)
  2. ↑ Forest, 2011, p. 30
  3. ↑ Шаблон:Harv Tobey later helped to found the Literary Guild.
  4. ↑ December 8, 1941, speech to the Liberal-Socialist Alliance, New York City, quoted in Sandra J. Sarkela, Susan Mallon Ross, Margaret A. Lowe, From Megaphones to Microphones: Speeches of American Women, 1920–1960, 2003, pp. 191–192
  5. ↑ Day, Dorothy (January 1942). Our Country Passes from Undeclared War to Declared War; We Continue Our Christian Pacifist Stand. Dorothy Day Collection. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 28 січня 2014.
  6. ↑ Day, Dorothy. More About Holy Poverty. Which Is Voluntary Poverty. Catholic Worker. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 18 листопада 2019.
  7. ↑ "Poverty Is to Care and Not to Care," Catholic Worker (April 1953)
  8. ↑ Day, Dorothy (September 1962). Pilgrimage to Cuba—Part I. Dorothy Day Collection. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 26 січня 2014.
  9. ↑ Loaves and Fishes (1963)
  10. ↑ Mark and Louis Zwick, "Introduction" to Dorothy Day, On Pilgrimage (Eerdmans, 1999), p. 51, available online, accessed January 28, 2014
  11. ↑ Day, Dorothy (May 1936). A Restatement of C. W. Aims and Ideals. Dorothy Day Collection. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 30 березня 2014.
  12. ↑ From Union Square to Rome (1938), pp. 144–45; John Spivak was a leftist and journalist.
  13. ↑ Day, Dorothy (September 1963). On Pilgrimage: Cuba and Sex. Dorothy Day Collection. Catholic Worker. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.
  14. ↑ Day, Dorothy (1981) [1952]. The long loneliness : the autobiography of Dorothy Day. San Francisco: Harper & Row. ISBN 0-06-061751-9. OCLC 7554814.
  15. ↑ Women on War : Essential Voices for the Nuclear Age (1988), by Daniela Gioseffi, p. 103
  16. ↑ Dolores Huerta "Reflections on Revolutionary Women" in Revolutionary Women of Texas and Mexico by Kathy Sosa (2020)
  17. ↑ Paperbacks in Review (PDF). The New York Times. 17 січня 1960. Архів оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 26 січня 2014.
Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Дороті_Дей&oldid=142507