Драй-Хмара Михайло Опанасович

Миха́йло Пана́сович Драй-Хма́ра (*28 вересня (10 жовтня) 1889, Малі Канівці Золотоніського повіту, тепер Чорнобаївського району Черкаської області — †19 січня 1939, Колима) — український поет, літературознавець, перекладач.

Миха́йло Пана́сович Драй-Хма́ра

Михайло Драй-Хмара в 1925, Київ

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цей термін має також інші значення. Див. Хмара (значення)

Цитати

З Curriculum vitae (14 вересня 1929 в 1929 р.)

Р[оку] 1918 мене обрано на кафедру слов'янознавства при Кам['янець]-Под[ільському] університеті, де я пробув аж до 1923 р. Протягом п'ятьох років я там зачитав такі курси: історія польської мови та літератури, історія чеської мови та літератури, історія сербської мови та літератури, історія болгарської мови та літератури, стародавня слов'янська мова, слов'янознавство, історія української мови тощо. Р[оку] 1920 я був за редактора «Записок Кам['янець]-Под[ільського] університету», а р[оку] 1921-[19]22 — за декана факультету соц[іально-] гуманітарних] наук. Р[оку] 1923, коли при Кам['янець]-Под[ільському] ІНО була відкрита науково-дослідча катедра історії та економіки Поділля, я брав участь у роботі цієї катедри, керуючи секцією мови та літератури.

Бажаючи інтенсивніше працювати на науковому полі, я переїхав р[оку] 1923 до Києва. Протягом п'ятьох років я працюю тут при науково-дослідчій катедрі мовознавства, керую й семінаром польської та чеської мови й літератури. Р[оку] 1924-[19]25 я працював у Комісії для складання словника живої української мови (див. передмову до другого тому «Рос[ійсько]-укр[аїнського] словника».

З поезії

• Блискучий сніг, колючий вітер,
  гудуть натягнуті дроти.
  Шляхів нема, немов хто витер,
  і важко проти вітру йти.

(В село // Вибране. — С. 81)

• І знов обвугленими сірниками
  на сірих мурах сірі дні значу,
  і без кінця топчу тюремний камінь,
  і туги напиваюсь досхочу.

(«І знов обвугленими сірниками…» // Вибране. — С. 147)

• Ламай традицій віковічну скелю,
  обтрушуй прах невольного життя.
  Хто випив келих чарівного хмелю,
  тому назад немає вороття.

(«Виходь на путь сувору і тверезу…» // Вибране. — С. 131)

• О гроно п'ятірне нездоланих співців,
  крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
  що розбиває лід одчаю і зневіри.

(Лебеді // Вибране. — С. 102)

• Оживе і встане все, що спало досі,
  бо вода зцілюща сохлий корінь зросить.

(Поворот // Вибране. — С. 166)

• Я світ увесь сприймаю оком,
  бо лінію і цвіт люблю,
  бо рала промінні глибоко
  урізались в мою ріллю.

(«Я світ увесь сприймаю оком…» // Вибране. — С. 51)

Зі щоденникових записів

• У революції інтелігенція українська не пережила в повній мірі національного моменту (не закріпила своїх позицій) і через те почуває себе «ні в цих ні в тих» перед явищами соціяльного порядку.

(Щоденникові записи. Нотатки [Запис від 13. VІІІ 1924] // Літературно-наукова спадщина. — С. 339)

• Одійшовши від «мрії», він <Тичина> застряв у «прозі». Чомусь це зв'язують з його переїздом до Харкова. Невже він продався? Ні. Надмірна лякливість загнала його в лабети Еллана й Коряка, які взяли його для «марки», й використовують на всі боки. Тепер, здається, для всіх ясно, що фанфари революції заглушили його «кларнети».

(Щоденникові записи. Нотатки [Запис від 16. VІІІ 1924] // Літературно-наукова спадщина. — С. 339)

• Я не вріс в свою епоху, бо протягом майже 20-ти років (з 9-тьох і до 29-тьох) був ізольований від життя. Спочатку «манастирське житіє» в Панському, від якого я, 9-літній хлопчик, буквально втік. Потім брудна Золотоноша. Далі гімназія, колегія, університет і, нарешті, блукання в тумані архаїчної філології. Хіба цього не досить, щоб зовсім одірватися від землі?

(Щоденникові записи. Нотатки [Запис від 3. І 1925] // Літературно-наукова спадщина. — С. 339)

Джерела

• Драй-Хмара, Михайло. Вибране / Упоряд. Дмитра Паламарчука та Григорія Кочура. Передм. Івана Дзюби. — К.: Дніпро, 1989. — 542 с.
• Драй-Хмара, Михайло. Літературно-наукова спадщина / Упоряд. С. А. Гальченка, А. В. Ріпенко, О. Ф. Томчука. — К.: Наукова думка, 2002. — 592 с.
• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3