Інтелігенція
Інтелігенція (від лат. intelligentia; рос. интеллигенция — імовірно з пол. Inteligencja) — суспільний прошарок, соціокультурне співтовариство; у широкому розумінні — люди розумової праці, що зайняті у різних галузях культури, освіти, науки, охорони здоров'я, виробництва, і мають для цього відповідну освіту. Інтелігенція — це люди розумової праці, що мають знання у різних галузях науки і культури або творчі люди (ті, які живуть за рахунок власного таланту).
Цитати
ред.Нова інтелігенція, виплекана Київською академією, політично й соціяльно індиферентна, тягла до Московщини як до обіцяної землі, кар'єри та доходів. Тільки у деяких освіченіших одиниць між козацтвом держалися ідеї про давню козацьку волю та про боротьбу з бусурманами та ляхами.[1] |
|||||
| — Іван Франко |
У революції інтелігенція українська не пережила в повній мірі національного моменту (не закріпила своїх позицій) і через те почуває себе «ні в цих ні в тих» перед явищами соціяльного порядку[2]. |
|||||
| — Михайло Драй-Хмара |
Я відчуваю слабкість інтелігенції в Україні сьогодні. Наша інтелігенція у сумі не сповняє своє призвання. Дивіться: світ політики, світ підприємництва — інтелігенції там не видно, є поодинокі люди[3]. |
|||||
| — Любомир (Гузар) |
Примітки
ред.- ↑ Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива: монографія / І. Д. Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — С. 39.
- ↑ Щоденникові записи. Нотатки [Запис від 13. VІІІ 1924] // Літературно-наукова спадщина. — С. 339
- ↑ НВ. Цитата дня. 9 Листопада, 2015
Джерела
ред.- Драй-Хмара, Михайло. Літературно-наукова спадщина / Упоряд. С. А. Гальченка, А. В. Ріпенко, О. Ф. Томчука. — К.: Наукова думка, 2002. — 592 с.
