Тичина Павло Григорович
Павло́ Григо́рович Тичи́на (1891–1967) — український радянський поет, перекладач, публіцист, політичний і громадський діяч. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936–1939, 1941–1943). Голова Верховної Ради УРСР (1953–1959). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962).
Тичина Павло Григорович | |
![]() | |
Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, Лиш Сонячні Кларнети, У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім – всі планети[1]. | |
![]() | |
![]() | |
![]() |
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати ред.
В ред.
Все на світі від примружених очей. |
Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі. |
Вся і давність, і обнова — українська мова. |
В жорстокості живих — закон життя. |
Г ред.
Д ред.
З ред.
Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне.[2] |
І ред.
І рости і діяти нам треба, |
Л ред.
Н ред.
На Аскольдовій могилі |
Нам треба голосу Тараса</poem> — поезія «В ім'я людей», 1939[6] |
Не хватайте озлоблених у тюрми: вони самі собі тюрма. |
Нема сильніш од землетрусу, |
П ред.
Предтеча завше менш талановитий за месію. |
Проти мурів, проти молу |
С ред.
Сталь і ніжність, друже мій, |
Т ред.
Та нехай собі, як знають, |
У ред.
Університет, музеї й бібліотеки не дадуть того, що можуть дати карі, сірі, блакитні… |
Я ред.
Про Тичину ред.
- Павлові Тичині
- І ти продався їм, Тичино,
- І ти пішов до москаля?
- О, бідна мати, Україно,
- В журбі головонька твоя.
- В кривавім морі по коліна
- Стоїть без сорому в очах
- Поет, колишній наш Тичина,
- І прославляє смерть і жах.
- Прилюдно б'є катам поклони,
- Катів виспівує в піснях.
- А з-під землі ідуть прокльони
- Борців, розп'ятих на хрестах.
- Іудо, ти шляхетний жиде,
- Пішов, повісивсь в самоті.
- Павло Тичина… цей не піде —
- Він сам розіпне на хресті. (Олександр Олесь, 11.5.1928)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Крюґер, 2020, с. 74
- ↑ [1]
- ↑ Крилаті вислови, 1975, с. 120
- ↑ Крилаті вислови, 1975, с. 147
- ↑ Павло Тичина. «Пам'яті тридцяти». Процитовано 20 січня 2016.
- ↑ Крилаті вислови, 1975, с. 178
- ↑ Крилаті вислови, 1975, с. 193
- ↑ Крилаті вислови, 1975, с. 212
- ↑ Крюґер, 2020, с. 75
- ↑ Крилаті вислови, 1975, с. 264
- ↑ Крилаті вислови, 1975, с. 270
- ↑ Крилаті вислови, 1975, с. 279
- ↑ [2]
Джерела ред.
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Коваль А. П., Коптілов В. В.. Крилаті вислови в українській літературній мові. 2-е вид., перероб. та доп.. — К.: Вища школа, 1975. — 335 с.
- Вано Крюґер. Розчахнута квітка. — Київ: 2020. — 128 с. — ISBN 978-617-7313-47-1