Дугін Олександр Гелійович

Олександр Гелійович Дугін (рос. Александр Гельевич Дугин) (1962) — російський філософ, публіцист з імперіалістичними, «неоєвразійськими» поглядами.

Дугін Олександр Гелійович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

про Захід

	Європейські нації витісняли релігію, етноси і стани на узбіччя, вважаючи це пережитками «темних століть». У цьому відмінність ліберального націоналізму від інших версій — тут не визнається ніякої цінності за етно-релігійною або історичною спільністю, акцент ставиться лише на вигоди і переваги колективного договору індивідуумів, які заснували державу з конкретних прагматичних міркувань
	— З книги Дугіна «Четвёртая Политическая Теория».

про Росію

	В XX столітті існує всього три ідеологічні форми, які змогли довести реалістичність своїх принципів в питанні політико-державної реалізації — це лібералізм, комунізм і фашизм. При всьому бажанні неможливо назвати іншу модель суспільства, яка не була б однією з форм цих ідеологій і одночасно існувала б в реальності. Є ліберальні країни, є комуністичні і є фашистські (націоналістичні). Інших немає. І бути не може. У Росії ми пройшли два ідеологічних етапи — комуністичний і ліберальний. Залишається фашизм
	— З книги Дугіна «Тамплиеры Пролетариата»

про Україну

	Суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики явище, що, в принципі, легко може спровокувати збройний конфлікт. <...> Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без вирішення української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо. <...> Україна як держава не має ніякого геополітичного змісту. У неї немає ні особливої культурної вісті універсального значення, ні географічної унікальності, ні етнічної винятковості. <...> Існування України в нинішніх кордонах і з нинішнім статусом «суверенної держави» тотожне завданню жахливого удару по геополітичній безпеці Росії, рівнозначне вторгненню на її територію. Подальше існування унітарної України неприпустиме.
	Суверенитет Украины представляет собой настолько негативное для русской геополитики явление, что, в принципе, легко может спровоцировать вооруженный конфликт. <…> Украина как самостоятельное государство с какими-то территориальными амбициями представляет собой огромную опасность для всей Евразии, и без решения украинской проблемы вообще говорить о континентальной геополитике бессмысленно. <…> Украина как государство не имеет никакого геополитического смысла. У нее нет ни особенной культурной вести универсального значения, ни географической уникальности, ни этнической исключительности. <…> Существование Украины в нынешних границах и с нынешним статусом «суверенного государства» тождественно нанесению чудовищного удара по геополитической безопасности России, равнозначно вторжению на ее территорию. Дальнейшее существование унитарной Украины недопустимо.
	— З книги «Основи геополітики» (рос. Основы геополитики, 1997)

	«Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без рішення української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо. Це не означає, що культурно-мовна чи економічна автономія України повинна бути обмежена, і що вона повинна стати чисто адміністративним сектором російської централізованої держави (як, до деякої міри, були справи в царській імперії чи при СРСР). Але стратегічно Україна повинна бути строго проєкцією Москви на півдні і заході (хоча детальніше про можливі моделі переструктуралізації піде мова в розділі про Захід)
	— З книги Дугіна „Основи геополітики“.»

	Але те що ми бачимо 2-го травня, це вже виходить за всі межі. Я думаю вбивати, вбивати і вбивати. Більше розмов ніяких не повинно бути. Це я вам як професор говорю.
	— 6 травня 2014 в інтерв'ю абхазькому агентству новин ANNA News Олександр Дугін, коментуючи події в Одесі 2 травня, описуючи начебто звірства українців, закликав їх вбивати. На 18-ій хвилині інтерв'ю

про війну

	Якщо люди не будуть захищати свій народ і свою віру на війні, вони втратять зв'язок з цим народом, перетворяться в жалюгідні бродячі атоми, а віра їх втратить рятівну силу, стане плоскою, недієвою, святенницькою дрібнопобутовою мораллю. Відмова від війни, втеча від війни, неготовність до війни свідчать про глибоке виродження нації, про втрату нею згуртованості і життєвої, пружної сили. Той, хто не готовий боротися і вмирати, не може по-справжньому жити. Це вже привид, напівістота, випадкова тінь, яку несе до розвіювання в пилу небуття. Тому всюди, навіть в наймирнішій з цивілізацій — в християнській цивілізації, ніколи не припинявся культ війни і культ воїна, захисника і зберігача, сторожа тонкої форми, яка і давала нації сенс і зміст. Не випадково так почитається православними Святий Георгій, воїн за Віру, заступник за православний люд, рятівник ще земного, але вже православного (тобто вже ставшого на небесний шлях) царства.
	Если люди не будут защищать свой народ и свою веру на войне, они потеряют связь с этим народом, превратятся в жалкие бродячие атомы, а вера их утратит спасительную силу, станет плоской, недейственной, ханжеской мелкобытовой моралью. Отказ от войны, бегство от войны, неготовность к войне свидетельствуют о глубоком вырождении нации, о потере ею сплоченности и жизненной, упругой силы. Тот, кто не готов сражаться и умирать, не может по-настоящему жить. Это уже призрак, полусущество, случайная тень, несомая к развеиванию в пыли небытия. Поэтому везде, даже в самой мирной из цивилизаций — в христианской цивилизации, никогда не прекращался культ войны и культ воина, защитника и хранителя, стража тонкой формы, которая и давала нации смысл и содержание. Не случайно так почитаем православными Святой Георгий, воин за Веру, заступник за православный люд, спаситель еще земного, но уже православного (т. е. уже ставшего на небесные пути) царства.
	— Цитується з доповіді Віталія Даренського на щорічній конференції «Далевські читання» (рос. Далевские чтения), Луганськ, 22-24 листопада 2016