Діон

Діон Хризостом (Златоуст) (бл. 40 - 120 н. е.) — давньоримський оратор і філософ грецького походження. Проповідував повернення до природи і простого життя, був жебраком.

Діон

Стаття у Вікіпедії

Цитати

Воістину, людський рід готовий відмовитися від чого завгодно, але не від голосу й мови; у цьому вже незмірне багатство.

Ми недосвідчені у витонченій філософії, але любимо, як ти знаєш, Гомера, а деякі з нас також Платона. До числа останніх, як бачиш, належу і я. Постійно, в міру своїх сил, вивчаю його твори. Хоча, можливо, й дивно, що найбільш подібний на варвара громадянин захоплювався й займався найкращим представником еллінства й мудрості. Це ніби якби якийсь напівсліпець дивився лише на сонце, відвертаючись від іншого світла. Таке наше становище. Ти ж, якщо хочеш нам угодити, відклади промову про людську державу на завтра, якщо, звісно, сусіди дадуть нам тоді спокій і не доведеться займатися ними, що доволі часто трапляється. А тепер скажи нам про божественне світоправління чи світоустрій, називаючи його як хочеш. Скажи, як воно відбулося і в чому полягає. І дотримуйся якомога більше платонівської зрозумілості у викладі, що, зокрема, ти зараз робив, як нам здалося. Якщо ми й не розуміємося в філософських питаннях, то хоча б, завдячуючи звичці, розуміємо платонівську мову, яка є піднесеною та близькою до гомерівської. — Діалог з Гієросонтом//«Борисфенітська промова...»

Місто борисфенітів по величині не відповідає тій колишній славі через неодноразові розорення та війни. Знаходячись серед варварів, і до того ж самих войовничих, воно постійно піддавалося нападам і кілька разів уже було взяте ворогами. Останнє й найсильніше руйнування його було не більше ста п’ятдесяти років тому: гети взяли його та інші міста на лівому березі Понту аж до Аполлонії. У результаті цього справи тамтешніх еллінів сильно занепали: одні міста зовсім не були відновлені, інші — в поганому вигляді. До того ж до них хлинула маса варварів. Багато загарбань було зроблено в інших місцях розсіяного еллінського світу. Після погрому борисфеніти знову заселили місто. Мені здається, відбулося це за бажанням скіфів. Останні потребували торгівлі й відвідання еллінів, які після руйнування міста перестали приїздити сюди, бо не знаходили одноплемінників, котрі могли їх прийняти. Самі ж скіфи не вміли й не бажали влаштувати їм торгове місце за еллінським зразком. — про місто Ольвію («Борисфенітська промова...»)

Любий Гієросонте, якби вчора, при нападі неприятеля, ти запропонував мені взяти зброю й битися по-ахіллівськи, я би в першому послухався тебе і бився би за друзів, але другого, думаю, при всьому бажанні не міг би виконати — битися, як Ахілл. Так і тепер я виконую одну частину твого прохання: постараюся сказати промову, як дозволять мені мої сили, але не хочу змагатися з мужами, що багато сильніші від мене, — ні з Платоном, ні з Гомером. Адже й Евріту, за словами поета, погано довелося, коли він надумав змагатися з кращими. Зрештою, в старанні, сказав я, в мене недостачі не буде. — Діалог з Гієросонтом//«Борисфенітська промова...»

Один із присутніх, чоловік старий літами й поважний, підняв голос і дуже шанобливо сказав: «Гостю, будь ласка, не вважай це неввічливістю чи варварством, що я завадив тобі говорити. У нас немає змоги слухати велику кількість філософських промов й обирати те, що хто хоче почути. Тому твоє прибуття для нас є ніби чудом. Здебільшого сюди приїздять елліни лише за іменем. Насправді ж вони варвари гірше нас. Це купці й торгаші, що привозять погане лахміття та паскудне вино й вивозять наші товари нічим не гірше тих. Тебе ж, видається, сам Ахілл прислав зі свого острова, і ми з великим задоволенням бачимо тебе і з не меншим задоволенням слухаємо все, що ти кажеш. Однак ми не думаємо, що це буде тривати довго. Та й не хочемо цього. Навпаки, бажаємо тобі благополучно якнайшвидше повернутися додому. Тепер, коли ти зачепив у своїй промові питання божественного світоправління, я був дуже захоплений і помітив, що всі присутні з великою увагою сприймають твою мову. Все сказане тобою нам видалося чудовим та достойним предмета промови, про який ми найбільше хотіли послухати». — Діалог з Гієросонтом///«Борисфенітська промова...»

Про минулий погром свідчать поганий вигляд будівель і тісне розташування міста на невеликому просторі. Воно побудоване в межах невеликої частини колишнього міського заселення, де залишилося ще кілька веж, які не відповідають ні величині, ні силі нинішнього міста. Простір, що знаходиться між ними, тісно забудований хатками і обнесений низькою й неміцною стінкою. Деякі вежі стоять далеко від заселеної нині місцевості — тому важко уявити, що вони належать до одного міста. Все це служить явними ознаками його розорення, а також і те, що в храмах не залишилося ні однієї цілої статуї. Всі вони понівечені, як і ті, що знаходилися на надгробках. — про місто Ольвію («Борисфенітська промова...»)

«Я жартома запитав Калістрата: «Як ти думаєш, Калістрате, який поет є кращим — Гомер чи Фокілід?» «Та я навіть не знаю імені другого поета, — із посмішкою відповів Калістрат, — як, певно, й інші присутні тут. Ми не визнаємо нікого іншого за поета, окрім Гомера. Зате його знає майже кожен». Дійсно, їхні поети згадують лише про Гомера в своїх віршах, що читають в різних випадках, але особливо перед битвами, постійно збуджуючи ними співгромадян... — З «Борисфенітської промови...»

Якщо від брудних ніг, що йдуть по глині та смітті, шкода невелика, то від невихованого язика немала шкода буває слухачам.

Джерела

• Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 122.

• Екстракт 150. У двох частинах. Частина перша. За заг. редакцією Лариси Івшиної. Упоряд. Надія Тисячна, Ольга Решетилова. Марія Томак, Ігор Сондюков. — Київ: 2009. — 1040 с. — ISBN 978-966-8152-15-3