Е́мма Го́лдман (рос. Эмма Го́льдман, англ. Emma Goldman; 27 червня 1869 — 14 травня 1940) — анархістка, феміністка першої половини XX століття, відома також як Червона Емма.

Емма Голдман
Emma Goldman seated.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

 
Емма Голдман у 1886 році
  •  

Якщо я не можу танцювати під це, це не моя революція.

 

If I can't dance to it, it's not my revolution.[1]

  •  

Любов, найсильніша і найглибша стихія у всьому житті, передвістя надії, радості, екстазу. Любов — виклик усім законам, усім умовам. Любов — найвільніший, наймогутніший творець людської долі. Як така всепереконлива сила може бути синонімом того бідного маленького державного та церковного бур'яну — шлюбу?

 

Love, the strongest and deepest element in all life, the harbinger of hope, of joy, of ecstasy; love, the defier of all laws, of all conventions; love, the freest, the most powerful moulder of human destiny; how can such an all-compelling force be synonymous with that poor little State and Church-begotten weed, marriage?[2]

  •  

Найнепростиміший гріх у суспільстві — це незалежність думок.

 

The most unpardonable sin in society is independence of thought.[3]

  •  

Мислячі чоловіки та жінки у всьому світі починають усвідомлювати, що патріотизм занадто вузький і обмежений, щоб відповідати потребам нашого часу.

 

Thinking men and women the world over are beginning to realize that patriotism is too narrow and limited a conception to meet the necessities of our time.[4]

  •  

Характерно для теїстичної «толерантності» те, що нікому насправді не цікаво, у що вірить народ, аби просто вірити чи робити вигляд, що вірить.

 

It is characteristic of theistic "tolerance" that no one really cares what the people believe in, just so they believe or pretend to believe.[5]

  •  

Коли ми більше не можемо мріяти, ми вмираємо.

 

When we can't dream any longer we die.[6]

  •  

Вільне вираження надій та прагнень людей є найбільшою і єдиною безпекою в здоровому суспільстві.

 

The free expression of the hopes and aspirations of a people is the greatest and only safety in a sane society.[7]

  •  

Якщо любов не вміє давати і приймати без обмежень, це не любов, а транзакція, яка ніколи не робить акцент на плюсі і мінусі.

 

If love does not know how to give and take without restrictions, it is not love, but a transaction that never fails to lay stress on a plus and a minus.[8]

  •  

Кожна зухвала спроба зробити великі зміни в існуючих умовах, кожне високе бачення нових можливостей для людської раси було позначено як утопічне.

 

Every daring attempt to make a great change in existing conditions, every lofty vision of new possibilities for the human race, has been labelled Utopian.[9]

  •  

Я не вірю в Бога, бо вірю в людину.

 

I do not believe in God, because I believe in man.[10]

  •  

Коли в процесі розвитку людини, існуючі інститути виявляються недостатніми для потреб людини, коли вони служать щоб лише поневолювати, грабувати, і пригнічувати людство, люди мають вічне право повставати проти, і повалити, ці інститути.

 

When, in the course of human development, existing institutions prove inadequate to the needs of man, when they serve merely to enslave, rob, and oppress mankind, the people have the eternal right to rebel against, and overthrow, these institutions.[11]

Про неїРедагувати

  •  

Громадянська війна в Іспанії сформувала політичну свідомість цілого покоління, яке в переважній більшості розглядало її як героїчний опір фашизму. Голдман та Дж. К. Повіс не належали до цього покоління — вони належали до покоління його батьків чи, навіть, бабусь і дідусів. І замість опору фашизму їх надихнули соціальні досягнення Іспанської революції. У цьому вони стоять наодинці, серед діячів передового рангу, Рідом та Орвеллом...

  — Девід Гудвей, «Насіння анархістів під снігом»(2006), с. 129
  •  

Він [Самуїл Шварцбард, убивця Симона Петлюри] знався з багатьома анархістами, з Емми Ґольдман починаючи й Махном та його оточенням кінчаючи.

  — Василь Іванис,«Симон Петлюра — президент України»,1952 [12]
  •  

Америка теж не пасла задніх. Провідники революційного про-летаріяту Дебс, Ема Ґольдман, Муні були запаковані в тюрму.

  — Олесь Досвітній,«Американці»,1919[13]

ПриміткиРедагувати

  1. «Проживаючи своє життя». New York: Knopf, (1931).
  2. «Шлюб і кохання» в «Анархізм та інших нариси» (1911)
  3. «Меншини проти більшості»
  4. «Що таке патріотизм?» (1908) Виступ у Сан-Франциско, Каліфорнія.
  5. «Філософія атеїзму» (1916)
  6. Процитовано Маргарет К. Андерсон у «Емма Голдман у Чикаго», журнал «Мати Земля» (грудень 1914 р.)
  7. «Проживаючи своє життя». New York: Knopf, (1931).
  8. «Трагедія емансипації жінки» (1906)
  9. «Соціалізм: потрапив у політичну пастку», лекція (близько 1912 р.), опублікована в «Червона Емма говорить, частина 1» (1972) під редакцією Алікс Кейтс Шульман
  10. Відповідь на запитання аудиторії під час виступу в Детройті (1898); як переказано в «Жити своїм життям» (1931), с. 207; цитована Енні Лорі Гейлор у «Жінки без забобонів», с. 38
  11. «Нова декларація незалежності» (1909)
  12. з архіву uacorpus.org
  13. з архіву uacorpus.org

ПосиланняРедагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: