Мистецтво війни

Мистецтво війни́ (кит. 孫子兵法, дослівно: «Закони війни учителя Суня»; англ. The Art of War, «Мистецтво війни») — стародавній китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сунь Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго. Інші назви — Мистецтво Війни, Трактат Сунь Цзи, Суньцзи бінфа.

Бамбукова книга

Цитати з твору

Частина 1. Планування

Війна — справа надзвичайної ваги для держави, справа, що визначає життя і смерть, її необхідно вивчати, неабияк пильнуючи.

Командування добирають за такими чеснотами: мудрість, чесність, людяність, мужність і дисциплінованість.

Використовувати сприятливі умови для здобуття найбільшої сили і впливу, виходячи з ситуації, — це я називаю стратегічною перевагою.

Війна — це мистецтво брехні. Тому, якщо ти вправний, придурюйся невмілим. Якщо ти діяльний — корч із себе млявого. Якщо ти близько — вдавай, що далеко, а якщо далеко — вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний — спокуси його жаданим об’єктом. Якщо хаотичний — захопи його. Якщо ворог діє ефективно — будь обачним. Якщо супротивник могутній — уникай його. Якщо його легко розгнівити — вдавайся до провокування. Якщо знаєш про низьку самооцінку нападника — роздмухай його зухвалість. Якщо ворог відпочив — виснаж його. Якщо в його лавах злагода — посій там ворожнечу. Нападай на супостата там і тоді, де й коли він неготовий. З’являйся там, де на тебе не чекають.

Сторона з більшою кількістю переможних сценаріїв виграє. Сторона, що має їх менше, програє. Той, хто не планує, прирікає себе на очевидну поразку.

Частина 2. Провадження бою

Тільки коли ти маєш на руках 1000 шматків срібла щодня, можеш мобілізувати військо.

Розпочинаючи герць, шукай швидкої перемоги. Якщо бій затягнеться — зброя притупиться, військо деморалізується.

Я ще ніколи не бачив ознак май­стерності й переможності в довгій кампанії. Не було ще країни, яка б виграла від тривалої війни.

Постачання армії на далекі відстані виснажує державу та збіднює людей.

Найліпший командир зробить усе від нього залежне, аби прогодувати свою армію з ворожої землі. Одна міра спожитого чужого харчу дорівнює двадцятьом своїм.

Із захопленими в полон вояками поводься добре, щоби потім їх використати.

Найважливіше на війні — швидка звитяга, а не затяжні кампанії.

Частина 3. Планування атаки

Мистецтво війни полягає в тому, щоб загарбати чужу державу неушкодженою; зруйнувати ворожу країну — гірший сценарій... Ліпше полонити супротивну дивізію, ніж сплюндрувати її.

Той, хто здобув сто перемог у ста поєдинках — не герой; геройство — підкорити антагоністське військо взагалі без боротьби. І тому неперевершена військова стратегія — зруйнувати плани й стратегії супротивника, дещо слабша — атакувати ворожі союзи та сув’язі; ще гірша — нападати на армію ворога; і найгірша — кидатися на укріплені мурами міста.

Досвідчений воєначальник підкорює супротивне військо без бою, бере муровані міські фортеці, не атакуючи, завойовує ворожу державу без затяжної війни.

Якщо твоїх сил удесятеро більше, оточи ворога. Якщо твоя міць уп’ятеро переважає супротивну, нападай. Маєш подвійну перевагу — вдайся до поділу протиборчого війська. Якщо в тебе й ворога однаково моці, бийся з ним; якщо твоїх бійців менше — уникай битви. Якщо тобі бракує сил, щоб зрівнятися з антагоністом, — утікай.

Воєначальник — це опертя держави.

Є два способи, якими правитель може завдати шкоди своїй армії: наказати йти вперед, не усвідомлюючи, що йти вперед вона не може, або наказати відступати, не розуміючи, що військо не готове до відступу.

Щойно армія стає збентеженою, а імператор утрачає довіру своїх людей, чекай агресії від сусідніх правителів.

Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; той, хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію.

Частина 4. Стратегiчнi позицiї

Непереможність залежить від тебе, вразливість ворога — від нього. Тому особа, що має бойовий досвід, здатна зробити себе нездоланною, але не може гарантовано змусити ворога бути подоланим.

У становищі, коли не можеш виграти, — захищайся, якщо хочеш виграти — мусиш нападати. Якщо не маєш досить солдатів — боронися, а якщо маєш — атакуй.

Бездоганність означає, що успішний боєць діє там, де звитяга певна, й завойовує ворога, що вже програв. Через те майстер бою обирає позицію, де поразка неможлива, й не марнує свого шансу взяти гору над супостатом. А отже, успішна армія вступає в бій тільки після того, як забезпечить собі умови для тріумфу, а подужане військо шукає перемоги лише по тому, як вступило в сутичку.

Умови мистецтва війни такі: перша — розрахунки; друга — обсяг ресурсів; третя — кількість солдатів; четверта — баланс сил; і п’ята — можливість перемогти. Розрахунки висновують з терену, обсяг ресурсів — з розрахунків, кількість солдатів — з обсягу ресурсів, баланс сил — з кількості солдатів, а можливість перемогти ґрунтується на балансі сил.

Частина 5. Сила

Наказувати великій армії — те саме, що й кільком воякам, це питання організації комунікацій.

Удавай, що ти в безладі, коли добре організований; корч із себе боягуза, якщо сміливий, прикидайся слабким, коли тебе сповнюють сили.

Частина 6. Слабкi i сильнi сторони

Коли ворог відпочив — утомлюй його, коли він наїджений — виснаж його голодом, а коли добре налаштований і врівноважений — змусь його рухатися.

Коли нападаємо, ми гарантовано переможемо, позаяк наступаємо на місце, що не обороняється ворогом. Коли ж боронимося, то не можемо бути переможеними, оскільки захищаємо місце, на яке складно напасти.

Намагаючись захиститися всюди, недруг по всіх усюдах і охляне.

Найвищий стандарт використання військ полягає у відсутності позиції... всім відомо, що я зробив, аби перемогти, але ніхто не знає, які методи та стратегії я застосовував.

Виграшних стратегій ніколи не повторюють, їх пристосовують відповідно до нескінченно змінних ситуацій. Принципи використання військ подібні до води — це їй властиво уникати висоти й текти донизу. Звитяжні війська ухиляються від сили й нападають на слабкість.

Частина 7. Воєннi змагання

Ми робимо шлях нашого протиборця непрямим, заманюючи його маленькими принадами. У такий спосіб хоч і ви­йдемо­­ пізніше, та дійдемо раніше за ворога.

Той, хто не має місцевих провідників, не зможе скористатися перевагами місцевості. Армія, що вводить в оману, переможе.

У русі ти повинен бути швидшим за вітер, а в повільному марші — спокійним і таємничим, як ліс; коли нападаєш, мусиш бути нищівним, як вогонь; отаборившись, стань незворушним, як гора; незбагненності позич у темряви, а разючості — у блискавки і грому.

Мета вдавання до гонгів, барабанів та сигнальних прапорів — об’єднати вуха та очі. Коли все вояцтво об’єднане в одне ціле, сміливці не атакуватимуть, а боягузи не зможуть утекти.

На початку протистояння дух армії високий, усередині бою він млявішає, а наприкінці той дух ви­снажений.

Оточивши супротивника, завжди залишай йому змогу до відхідного шляху. Не тисни на протиборця, що перебуває в безвиході.

Частина 8. Мiнливостi й пристосування

Є дороги, якими не треба пересуватись, є ворожі армії, на які не треба нападати, є міста, що їх не варто брати, є місця, за які не слід змагатися, є накази, яких не належить виконувати.

Не сподівайся, що ворог не прийде, а покладайся на свою готовність при зустрічі з ними. Не годиться сподіватися, що недруг не нападе, належить зробити себе непереможним.

Частина 9. Просування армiї

Розміщуючи армію, оцінюй ворога; переходячи гори, тримайся долини; розташовуй військо на добре освітленій сонцем височині. Не бери окупованої супротивником висоти штурмом.

Коли через річку переправляється ворог, не нападай на нього у воді, спершу дозволь половині армії вийти на берег, і лише тоді чини напад.

Якщо ворожі слова покірні та смиренні, а військові приготування посилюються, ворог лаштується напасти. Коли супостат послуговується зухвалими та грубими словами й удає, що нападатиме, — він ладнається відступити.

Якщо ворог просить перемир’я, ще не зазнавши поразки в бою, очікуйте на те, що він щось надумав.

Генерал розмовляє зі своїми підлеглими приглушено й сумирно — він утратив їхню підтримку. Надміру роздає нагороди — не знає, що робити. Генералове ж удавання до багатьох покарань засвідчує, що він перебуває у стані збентеження. Спочатку генерал лютує щодо своїх підлеглих, а потім їх боїться — про такого воєначальника можна сказати, що він нерозумний і невдатний.

Кількість вояків не є вирішальною перевагою, тому не варто нападати навально, покладаючись тільки на чисельність.

Якщо накази виконують регулярно, то це означає, що між вояками та командиром панує довіра.

Частина 10. Форми мiсцевостi

Військо може страждати від утрати позиції, несубординації, повної поразки, хаосу, неорганізованості, відступу. Усі названі шість бід зумовлені не природою, а помилками генерала.

Коли вояки сильні, а командир слабкий, то маємо несубординацію. Поєднання ж сили командира та слабкості солдатів призводить до повної поразки.

Якщо звитяга в баталії певна й гарантована, а імператор наказує не битися — ти зобов’язаний битися! Коли ж у змаганні ти не бачиш вікторії, а імператор наказує воювати — тоді не воюй! Генерал нападає не заради слави, відступає не через острах, єдине, про що він дбає — захистити людей і бути корисним імператорові. Такий генерал є скарбoм для держави.

Частина 11. Дев’ять видiв мiсцевостi для бою

В домашньому місці не бийся; на підходах до ворога не зупиняйся; якщо протиборець захопив вирішальне місце — не нападай на нього; у місці, зручному для комунікацій, не допускай розривів у війську. У місці зіткнення стратегічних інтересів мусиш спробувати створити спілки. У важливому місці в глибині ворожої території грабуй і руйнуй його запаси. Місце, складне для пересування, потрібно перейти швидко. У місці, де можуть оточити, використовуй стратегії. У місці смерті — воюй!

Коли тебе спитають: «Якщо незабаром з’явиться велике й добре організоване військо супротивника, як з ним поводитись?» — відповідь має бути така: «Спочатку візьми силоміць те, що вони цінують найбільше».

Швидкість — найважливіша річ у використанні армії. Скористайся шансом, коли ворог не готовий. Іди шляхами, на яких тебе не очікують. Нападай там, де неприятель не борониться.

Кидай своїх солдатів у місце, де немає виходу, тоді навіть смерть не змусить їх відступити. Коли вояки не бояться померти, вони докладуть максимальних зусиль, щоб вистояти. Коли воїни в дуже небезпечному місці — вони втрачають почуття страху. А коли нікуди втікати, їхній бойовий дух твердий.

Той, хто знається на веденні війни, може вести всю армію як одну особу. Він позбавляє воїнів вибору. Мистецтво генерала полягає в тому, щоб ніхто не знав, про що він думає.

Коли він [генерал] дає бойове завдання, то ніби підводить своїх людей до драбини, змушує їх високо піднятися, а драбину забирає, щоб відрізати шляхи відступу.

Майстерність використовування армії полягає в тому, аби ґрунтовно знати ворожі мотиви й зусилля, щоб зуміти скерувати всю снагу війська в одному напрямку.

Коли ухвалено рішення про час початку війни, закрий усі входи в країну, припини видавати візи, поклади край спілкуванню з дипломатами розсвареної з вами сторони. Ретельно сплануй воєнні справи у штабі. Якщо ворог дав тобі шанс, швидко його використай. Спочатку нападай на найважливіше місце недруга й не домовляйся з ним про дату двобою.

Частина 12. Вогняний напад

Не маєш потенційної переваги — не дій. Не бачиш очевидної перемоги — не використовуй армії. Нема необхідності — не посилай війська битися. Імператорові не належить мобілізовувати вояків у гніві; генералові не годиться розпочинати бою, лютуючи.

Частина 13. Використання шпигунiв

У війську ніхто не може бути ближчим до командування за шпигунів. Нікого не можна нагороджувати щедріше, ніж їх. Від них нема нічого прихованого.

Розвідницька діяльність — найважливіша на війні, і вся армія покладається на неї у своїх стратегіях і діях.

Джерела

• Сунь-дзи. Мистецтво війни; Пер. з китайської: Сергій Лесняк. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 112 с. — ISBN 978-617-679-145-4