Китайська мова
Кита́йська мо́ва (汉语／漢語, піньїнь: Hànyǔ, ханьюй; 华语／華語, піньїнь: Huáyǔ; хуаюй; 中文, піньїнь: Zhōngwén, чжунвень) — мова народу хань. Належить до сино-тибетської мовної сім'ї. Офіційна мова Китайської Народної Республіки, Китайської Республіки (також відомої як Тайвань), Сінгапуру, одна з шести офіційних і робочих мов ООН. Посідає перше місце у світі за кількістю мовців, яка перевищує 1,2 мільярда осіб.
Цитати ред.
Китайська мова користується зображальним письмом, яке, порівняно з буквеним, має більший образний потенціал. Якщо скористатися тут порівнянням (можливо, не надто вдалим), то можна сказати, що буквене письмо більше схоже саме на паперові гроші, а ієрогліфічне — на металеві. Ці останні в процесі обігу мають більше обмежень, але з плином часу стають більше блискучими, щирими, міцними й життєздатними, як камінь у проточній воді[1]. |
|||||
| — Май Дзя |
У китайській мові 140 знаків вистачить і для того, щоб спокусити дівчину, і для того, щоб написати Конституцію[2]. |
|||||
| — Ай Вейвей |
