Запорозька Січ

укріплення на Дніпрі, також давня українська прото-держава

Запоро́зька Сі́ч або Запорі́зька Сі́ч — укріплений осередок нереєстрового Війська Запорозького Низового другої половини XVI — кінця XVIII століття, що був розташований за порогами Дніпра. Збереглися відомості про вісім Запорозьких Січей, які наслідували одна одну. У сучасності, термін Запорозька Січ також іноді вживається для позначення усієї території та устрою Війська Запорозького.

Січова Рада в Запорозьких козаків.

ЦитатиРедагувати

  •  

В давні часи українська громада жила своїм республіканським саморядом та самосудом, як за давніх вічових князів, так і за козаків, і замерла тільки в часи знесення Запорізької Січі 1775 року, коли було вбито Росією останнє українське саморядне народне віче в Січі, остання купа чи громада в цілій слов'янщині. Той дух не замер в українському народі і до нашого часу, не вважаючи на панщину, на знесення козаччини, на знесення вибірного права сільських та міських громад; той демократичний дух уже внявся в українській літературі та в українській інтеліґенції і виявляється ще виразніше в теперішні часи, за що українську літературу й інтеліґенцію постигла урядова кара од великоруського панства та централістичного абсолютизму[1]. — З трактату «Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини (Сьогочасне літературне прямування)».

  Іван Нечуй-Левицький
  •  

Запорозька Січ, де не було кріпацтва, а натомість панували демократичні порядки, становила собою історичну альтернативу тому шляхові, яким ішла Російська імперія з її феодально-кріпосницьким гнобленням, що мало чим відрізнялося від рабства, з її колоніальною політикою денаціоналізації, зросійщення, з абсолютистськи необмеженою централізованою царською владою[2]. — З промови «Запорозька Січ — антипод Російської імперії» (1994)

  Олена Апанович

ПриміткиРедагувати