Зубар Наталія Володимирівна

З́убар Ната́лія Володи́мирівна (народилась 25 січня 1965 року, Київ) — українська фізикиня, IT-фахівчиня, громадська діячка, правозахисниця, журналістка, фахівчиня з інформаційної безпеки, медіаграмотності та протидії інформаційній війні проти України. Редакторка та системна адміністраторка сайту «Майдан».

Зубар Наталія Володимирівна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про інформаційну війну рф проти України

Яка мета взагалі інформаційної війни, а, зокрема, російської? Це – посіяти страх, сумніви і невпевненість. Це – термін із американської теорії психологічних операцій. Як не дивно, першою метою, першою ціллю російської інформаційної війни є російські громадяни. Не Україна, не Європа, а саме – російські громадяни. Це – не тільки наша оцінка, це – оцінка російських опозиціонерів, з якими ми працюємо, які є нашими партнерами. Статистика показує, що середній російський громадянин проводить чотири години на добу біля телевізора. Він не обов’язково його дивиться. Від приходить додому, включає телевізор і його слухає.

І що робить з людьми російське телебачення? Це – емоційне програмування. Програмують людей на постійну тривожність, на відчуття «свій-чужий», повільно вилучаючи людину із спілкування з іншими людьми. У неї просто забирається свобода вибору в широкому плані, у неї вибір тільки один – включити або виключити телевізор, але оскільки це діє приблизно як наркотик, то потреби виключити телевізор нема. Створюється враження, що немає реальності поза телебаченням. Ну і популярні в Росії слова «кругом одни враги» набувають зараз абсолютно іншого значення. Якщо ви слідкуєте за російськими новинами, то у них в друзях залишилася хіба що Північна Корея і пара диктаторських режимів.

Ось анекдотичний приклад, над яким сміялись в Україні, а насправді страшний: не російському телебаченні був такий сюжет. Нібито в Запоріжжі шкільна вчителька сказала дітям убивати снігурів, тому що вони кольору російського прапора, а синичок, бо вони жовто-блакитні, треба навпаки – годувати. Звичайно, це повна маячня, але нажаль, в Росії цьому вірять!

Але – саме головне, це має бути донесено до всіх в Європі, що російські медіа – це не джерело новин про Україну. Якщо з якихось причин люди не довіряють новинам з України, які продукуються українськими медіа, краще хай споживають польські, англійські, які завгодно – тільки не російські – бо вони є зацікавлена сторона, вони не можуть подавати об’єктивну інформацію.

Вимкнення аналітичного мислення – це те, проти чого працюють російські медіа, бо їх мета змусити людей не аналізувати інформацію взагалі. Таким чином, відірвана від зомбоящика людина повертається до власних проблем. Бо одна із цілей пропаганди – щоб людина перестала думати про прості проблеми. Ну і, безумовно, це стабілізує в людини емоційний стан.

Дезінформація вкидається через соціальні мережі та спеціально створені для цього сайти. Нажаль, багато дезінформації ретранслюється іншими, навіть професійними ЗМІ. Найбільш серйозні приклади - новина про обмеження готівкового обігу гривні національним банком та новина про те, що на самміт ОБСЄ не приїде більшість з запланованих учасників.

Дефрагментація медійного простору та відсутність свободи слова в багатьох регіонах України призвела до того, що люди формують у себе спотворену уяву про дійсність в інших регіонах країни.

Відбувається істеризація громадян шляхом розповсюдження емоційно зафарбованої недостовірної, не перевіреної або навіяної чи інспірованої (політичними вподобаннями власників або журналістів) інформацією. Журналісти підміняють інформування про події своїми враженнями.

Державна російська пропагандистська машина систематично використовує когнітивні упередження для просування штучних соціальних норм в Україні, Європі та скрізь, куди вони можуть досягнути. Когнітивні викривлення, найбільше використовувані в інформаційній війні, пов’язані з перевантаженням інформацією (information overload), коли забагато інформації створює проблеми з ефективністю розуміння проблем або ухвалення рішень. Перевантаження інформації призводить до того, що люди активно і агресивно фільтрують інформацію.

Цитати про Донбас

Я знаю багато молодих людей з Донбасу, які ще до війни і тим більше зараз думають про те, чим можуть стати, скажімо, терикони покинутих шахт. І з них зробити, наприклад, якісь атракціони для катання на лижах.

На мою думку, найбільша ефективність із вкладених грошей була б у плануванні майбутнього. Тобто, в абсолютно що завгодно, щоб людям, які живуть на Донбасі, показало перспективу.

Великі заводи, взагалі великі підприємства – це те, що буде зникати в світі, в цивілізованих країнах. Ми не можемо повернутися в минуле. Майбутнє – це невеликі підприємства, це сімейні фірми, родинні фірми або кооперативи, або конгломерати фірм. І тому я швидше думаю, що треба вчити цих людей підприємництву, які там живуть.

Цитати про Слобожанщину

Я сама з Харкова. І я працюю в тому регіоні тільки тому, що я розумію, що це – безпека Харкова. Що якщо щось там станеться, то наступна серія – це Харків. Це – колективна безпека України. Це – колективна безпека Європи.

Слобожанщина – територія дуже багатоетнічна, багатоконфесійна, багатокультурна, і вона традиційно була диким полем або таким собі прохідним місцем, в якому комфортно почуваються і легко адаптуються дуже різні люди. Це відкрита спільнота – недаремно в її назві зберігся корінь «свобода». Цей початковий дух свободи, на мою думку, дуже зберігся тут.

На Слобожанщині залишився дуже помітний вплив приватних промислових інвесторів ХІХ століття, які будували тут переробні і машинобудівні заводи. Це були люди з Європи – бельгійці, англійці, німці. Вони наймали і привозили сюди інженерів – в основному поляків та голландців. Ці інвестори залишили по собі не тільки підприємства, але й принесену ними технологічну культуру, яка була набагато вищою, ніж у тодішній Російській імперії.

Якщо жителі Слобожанщини впораються з такою кількістю мігрантів – а це сотні тисяч людей – то, можливо, від цього постане нова якість політичної нації. Вона зараз формується, і її принципи утверджуються на абсолютно інших умовах, ніж це було б у Західній Україні або навіть Центральній. Мені здається, що те, що зараз відбувається на Слобожанщині, – це побудова реального, а не в лапках, мультикультуралізму, побудова нового типу політичної нації.

Шкідливі поради з інформаційної безпеки

Ніколи не дивися на джерело інфи. В інеті не бреше ніхто, тому джерело неважливе, всі джерела - надійні.

Ніколи не дивися на дату публікації, всі публікації в інеті створені хвилину тому і тому є актуальними!

Ніколи не перевіряй інформацію про людей. Якщо хтось пише про незнайому тобі людину, то він точно не бреше, тому треба сліпо вірити!

Ніколи не дивися відео, просто читай їх описи, інакше можна побачити щось, що буде не відповідати опису, а нащо тобі той гемор?

Ніколи не клікай на лінки, які ти поширюєш, бо там може виявитися щось, що протирічить назві і фотці, а нащо тобі зайва інформація?

Ніколи не задавай собі питання - нащо я поширюю це? Бо ж загальновідомо, що твої друзі не виживуть без цього репоста.

Побачив новий тест, обов'язково пройди його і покажи всім друзям, щоби ФСБ мало інфу не тільки про тебе, а і про них.

Всі матеріали з словами "ШОК! Сенсація! Це відео видаляють звідусіль! Що приховують від нас!" мають бути поширені негайно без прочитання, від цього поліпшується твоя карма і зарплата.

Ніколи не читай допис, який ти коментуєш, ніщо так не вирізняє тебе з усіх коментаторів, як коментар не по темі.

Найцікавіші, найдостовірніші та найкорисніші публікації водяться тільки в зоні *.ru та *.рф , а тільки правда - в зоні *.su (що розшифровується як Soviet Union, правда ж круто!).