Зіновіїв Климентій

Климентій Зіновіїв (також Климентій Зиновіїв син, Климентій Трясця; середина XVII ст. — після 1717) — давньоукраїнський письменник, священик, один з перших етнографів. Співець, мандрівник, представник давньої української літератури.

Зіновіїв Климентій
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

ЦитатиРедагувати

З рукописного збірника 2-ї пол. XVII ст.Редагувати

  •  

А коли безчесних ти звичаїв набрався
Між невірними людьми жив і розживався,
Мову стративши свою, звикся з їхнім ділом —
Осквернився навіки і душею, й тілом[1].

  •  

Потішають молодих дзеркала принадні[2].

  •  

Як коли не загляда в чарку без потреби,
То достаньо хліба той матиме у себе[2].

  •  

Це допоки Бог трима, лікар допоможе,
А настав кінець, ніхто врятувать не зможе[2].

  •  

На лікованім коні їздять небагато[2].

  •  

Ліпше, Боже, не віддай в лікарськії руки,
Щоб до того не зазнать більшої докуки[2].

  •  

Як ремесла свойого повсюдно доглядати,
То небеса такому в труді почнуть сприяти[2].

  •  

В багатьох гріхах жінки винними бувають —
Вічних благ чоловіків, ваблячи, збавляють[2].

  •  

Хтиві лестощі жінок гірші від трутизни[2].

  •  

Як тверезому, мовляв, добре з п'яним жити,
То можливо і свині з вовком подружити...
Тож тверезий і п'яний не живуть у згоді,
Споконвіку правду цю кажуть у народі[2].

  •  

Що в тверезого, мовляв, на умі зосталось,
Те у п’яного уже з язика зірвалось[2].

  •  

Так на світі повелось: козацькому роду
Не бувало і нема, кажуть, переводу[2].

  •  

Запаси жодною мірою не шкодять[2].

  •  

Отакого трударя кожен вихваляє,
Хто в роботі поспіша, а не зволікає[3].

  •  

Подобає отакий дати совіт вам,
 Що не треба ні у чім вірити жінкам[3].

  •  

Правда й те: жона жоні не в одне буває
В тому часі, що минув, і який триває[3].

  •  

Від жінок буває сум і гріха вина[3].

  •  

Через жінку не один мусив погибати
Чоловік, що дав себе їй у руки взяти[3].

  •  

Кажуть: і залізо ліпш у воді варити,
Ніж личину песю ту — злую жінку вчити[3].

  •  

Щирої любові там майже не буває,
Де шкідливая когось ревність переймає[3].

  •  

Бо ж чи добре, як житло в пущі будувати[3]?

  •  

А якщо колись, бува, жінка й согрішила,
То худоби мужеві, мабуть, не згубила[3]?

  •  

То недобре: муж старий, молода дружина,
Бо незгода в них важка піде, неупинна[3].

  •  

Коли ж буде юний муж, а жона старіша,
Там картина теж сумна й не буває ліпша[3].

  •  

Вже ніколи і добра в домі не прибуде,
Як нерівня жити там між собою буде[3].

  •  

Як поваги навзаєм мати не зуміють,
З двору муж, а чи жона, утікать воліють,
І ніякого добра не зазнають в хаті,
Хоч народять і дітей; хоч на все багаті[4].

  •  

Богобійная жона полюбити може
Святобливого, тоді і життя в них гоже[4].

  •  

Як не любляться, бува, годі понуждати.

  •  

Є аж надто на землі всюди отакого:
Мужа кидає жона і шука другого[4].

  •  

Перед доньками, батьки, в тім не согрішайте:
Як за когось не хотять, силою не пхайте[4].

  •  

Неуважних і мужів на землі багато,
Що не хочуть чесних жон добре шанувати[4].

  •  

Можна й словом научить, як ласкаво мовить[4].

  •  

Поєднав же вас Господь, тож живіть, кохайте
І турбацій без пуття зайвих не вчиняйте[4].

  •  

Це коли жона лиха — мусиш нахиляти,
Але з доброю тобі в шані б пробувати[4].

  • Нерозважливо батьки вельми учиняють,
Як одружувать дітей силоміць бажають.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати