Йоакім Трієр

Йоакі́м Тріє́р (норв. Joachim Trier; нар 1 березня 1974, Копенгаген, Данія) — норвезький кінорежисер та сценарист. Лауреат численних міжнародних та національних фестивальних та професійних кінонагород.

Йоакім Трієр

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Дуже часто в романтичних історіях, та й у реальності, у нас виховують думку про те, що треба зустріти потрібну людину, ніби є сутність потрібної людини! Але час і суть – різні речі! Навіть якщо вам вдасться зустріти того, з ким у вас є правильний зв’язок, у реальності ця зустріч може відбутися в неправильний час. Я пережив це в своєму житті.

З одного боку, я намагаюся дивитися на людей у ​​сучасному суспільстві, і ніхто з моїх знайомих не вважає кохання легким або таким, що відповідає межам, які часто встановлюють для нас романтичні фільми. Тож так, ми живемо в час екстремальних виборів, і зрештою багато людей відчувають неспроможність вибирати або знати, що вибрати. Це складний час для пошуку довготривалих партнерів. Але є тут і позитив — це також свого роду свобода.

Ідея полягала в тому, щоб поставити питання про обмеження вірності. Що означає зрадити? Юлія та Ейвінд намагаються щось робити разом, але не щось прямо сексуальне. З одного боку, ця сцена — це те, що ми називаємо meet cute (мила зустріч) у романтичних комедіях. Є щось смішне в усіх філософських запитаннях про нашу моногамну систему: що дозволено, а що ні? Юлія та Ейвінд ніби не роблять нічого поганого, але в той же час усе, що вони роблять, це неправильно. Що всередині, а що поза межами цієї тонкої соціальної структури, якій ми всі погоджуємося підігравати? Це гарна відправна точка для фільму про стосунки та романтику. — Про стрічку «Найгірша людина в світі»

Коли ви створюєте історію про персонажа, він певним чином стає вами. Це як із акторами, ви втрачаєте відчуття того, де ви, а де персонаж. Це чудовий дар створювати історії та героїв: вам дозволено замислюватися про власні невдачі, власне бажання, власне почуття кохання, розуміння себе через інших персонажів. Я не 30-річна жінка, але так я можу стати нею на короткий час, і це звільнює. Юлія — не Ренате, не я, вона щось інше. Але я розумію цитату Флобера та поділяю цю думку: я ніколи не хотів би знімати фільм, у якому не відчуваю себе певною мірою персонажем. Є також частини мене в Акселі та Ейвінді. Коли ви щось створюєте, ви не завжди розумієте, що робите, але розуміння приходить у процесі. — Про стрічку «Найгірша людина у світі»

Коли я дивлюся стрічки Мартіна Скорсезе чи Спайка Лі, я люблю бачити частини Нью-Йорка, які вони показують. Для режисера це кінематографічний дар мати місце, яке ти добре знаєш, яке ти можеш знімати та показувати глядачам. Осло для мене саме це. Створення фільмів — це про пам'ять, простір і час. Є документальні фільми, які є «правдивими», а з іншого боку, є великі блокбастери, які створюють усе цифровим способом. Я намагаюся знайти своє місце в кіно між ними, де не все цифрове та синтетичне, де правдиві обличчя та світло. Зокрема тому я і продовжую знімати на 35 міліметрів.

Моя попередня робота «Відьма» була жанровим фільмом. Там були саспенс, надприродне і персонажі, дуже віддалені від мого власного життя. Після цього фільму я відчув, що хочу повернутися до основ, поговорити про ідеї, персонажів, сцени та тип кіно, з якого я починав. Це почалося майже як терапія: про що я хочу зараз говорити у своєму житті? Мені за сорок, я бачив друзів, які переживали різні типи стосунків, і я відчув, що хочу поговорити про кохання та взаємозв’язок між фантазією про те, яким, на нашу думку, буде наше життя, та реальністю, якою вони стають. Почав вимальовуватися персонаж Юлії: спонтанна жінка в пошуку, яка вірить, що можна змінити свою ідентичність, а потім раптово змушена протистояти обмеженням часу та самої себе. У житті немає нескінченної кількості можливостей, але я переймаюся її прагненням. — Про ідею стрічки «Найгірша людина у світі»

Найкращі романтичні комедії можуть навчити нас чогось про те, як бути людьми. Згадайте «Філадельфійську історію» Джорджа К’юкора: Кетрін Гепберн мала обирати між двома різними життями через два різні кохання. Зі своєї сторони, Юлія повинна прийняти себе, любити себе і не почуватися такою нещасною. Цитуючи Вірджинію Вульф, їй потрібно знайти «власну кімнату», що так само важливо, як і чудові стосунки. І цей пошук породжує конфлікт між Юлією та Акселем. — Про стрічку «Найгірша людина у світі»

Очевидно, є доля іронії в тому, щоб зняти фільм про кохання та назвати його «Найгірша людина у світі». Стикаючись із близькістю та стосунками, Юлія відчуває себе невдахою упродовж усієї стрічки, ніби найгіршою людиною у світі. Як виявляється, деякі інші герої також переживають це почуття особистої невдачі.

По-перше, світло в Осло та північній Скандинавії дуже особливе. Мій монтажер і мій оператор данці, і вони були вражені вогнями міста, хоча Данія розташована недалеко від Норвегії. По-друге, Осло дуже змінюється, воно надзвичайно виросло як місто, і у своїх фільмах я намагаюся висвітлити його історію. Мені подобається відчуття специфічності місця у фільмах. — Про Осло як місце знімання

Старіючи, всі покоління відчувають втрату, і монолог Акселя про те, що він був фанатом свого покоління, збирав усі ці знання та культурні об’єкти, а тепер сумнівається, чи має це зараз значення, — це була моя перша ідея для фільму. Я одержимий тими особистими проявами, які ми, люди, відчуваємо, коли минає час, наш час. У мого покоління величезне бажання створити ідентичність через культуру та знаки. Це прагнення прив’язатися до культурних об’єктів, відчувати близькість до речей, а з настанням середнього віку — спостереження, що світ став інакшим. — Про стрічку «Найгірша людина у світі»

Сьогодні жінкам не обов’язково виходити заміж і народжувати дітей у певному віці. З іншого боку, всі ми відчуваємо величезний тиск, щоб досягти успіху в коханні. Це складно. Але якщо ви прочитаєте романи Генрі Джеймса 1880-х років або подивитеся фільми Антоніоні чи Бергмана 1960-х років, ви побачите, що люди також боролися з питанням кохання та стосунків у минулому! Як митець, ви завжди сподіваєтесь створити зі свого часу мистецтво, яке могло б бути актуальним назавжди.

Цей фільм обертається навколо персонажа Юлії. Я не намагався зробити маніфест сучасної жінки, це було би неможливо. Факт її буття як жінки, зрештою очевидний сам по собі: через правдиві ситуації, гумор, сатиру та різні речі, які я взяв із власного досвіду, спостережень або уяви. Я не так сильно контролюю своє письмо, та ми з моїм співавтором Ескілем Фоґтом намагаємося знаходити цікаві ідеї, щоб дослідження було правдивим. Мистецтво прекрасне тим, що воно не обов’язково має бути аналізом чи соціологічним дослідженням: сподіваюся, воно може бути правдою про одну людину, і з цього може вийти щось більше, про що варто подумати. — Про стрічку «Найгірша людина у світі»

Цей фільм розповідає про те, як стосунки відображають наші екзистенційні очікування від життя. У нашій культурі нас виховують вірити, що любов буде тим місцем, де ми реалізуємо себе, і те саме стосується нашої кар’єри. — Про стрічку «Найгірша людина у світі»

Я віддаю перевагу гуманістичному підходу до оповіді, коли ми можемо показати внутрішні конфлікти героїв, їхнє прагнення робити добро і їхні невдачі, які бувають у всіх нас. Такий підхід більш правдивий і цікавий. Як і персонаж в «Осло, 31 серпня», Юлія прагне зв’язку. Хоча це більш комедійний фільм, у ній є відчуття самотності. Вона саботує свої стосунки з причин, які я хочу, щоб глядачі обміркували та розтлумачили, але я думаю, що це цікавий аспект її особистості, вона не ідеальна. У фільмі розповідається історія кількох років, тож у Юлії є час на розвиток і проходження різних життєвих етапів, тому, очевидно, вона не завжди співчутлива. — Про стрічку «Найгірша людина у світі»