Калідаса (деванагарі कालिदास — «слуга Калі») — один з найвидатніших індійських поетів, що використовували санскрит, найвеличніший поет індійського середньовіччя.

Калідаса
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Коли ти увійшов у цей світ, ти гірко плакав, а всі навколо тебе радісно сміялися. Зроби життя таким, щоб, покидаючи світ, ти радісно сміявся, а всі навколо гірко плакали[1].

Про Калідасу

ред.
  •  

Творчий дух мешкає не в одній Європі; він є громадянином всесвіту. Людина всюди людина; скрізь має вона чутливе серце і в дзеркалі уяви свого вміщує небеса і землю. Скрізь натура є його наставниця і головне джерело його задоволень.
Я відчував це вельми жваво, читаючи «Саконталу», драму, написану індійською мовою, за 1900 років перед цим, азіатським поетом Калідасою і нещодавно перекладену на англійську Вілліамом Джонсом, бенгальським суддею...

 

Творческий дух обитает не в одной Европе; он есть гражданин вселенной. Человек везде человек; везде имеет он чувствительное сердце и в зеркале воображения своего вмещает небеса и землю. Везде натура есть его наставница и главный источник его удовольствий.
Я чувствовал сие весьма живо, читая «Саконталу», драму, сочиненную на индейском языке, за 1900 лет перед сим, азиатским поэтом Калидасом и недавно переведенную на английский Виллиамом Джонсом, бенгальским судьею[2]...

  Карамзін Микола Михайлович
  •  

Провести цілу бурю до мети, не порушуючи законів гармонії; показати все людське серце в його любові до тортур, ні разу не образивши почуття надмірністю; явити окремий задум, який весь пофарбований квітами і кольором, землею і небом даної країни, і в той же час завоювати захоплені, серця інших країн і всіх століть; досягти високої кульмінації драми, не вдаючись ні до єдиного атому злих чар, темного зачаровування, сплетеного з ночі, отрути і крові; перетворити ридання в музику і біль в одне перетворення, — цього ніхто не досяг, крім Калідаси в «Сакунталі».
Коли я думаю, чого досяг ще у Дев'ятій симфонії Бетховен і у всій своїй музиці і в думках про неї Скрябін, я думаю, що із з'єднання трьох елементів геніального досягнення Калідаси може виникнути щось наближаюче нас до високого поняття Театру Юності та Краси.

 

Провести целую бурю к цели, не нарушая законов гармонии; показать все человеческое сердце в его любви к пытке, ни разу не оскорбив чувства чрезмерностью; явить отдельный замысел, который весь окрашен цветами и цветом, землею и небом данной страны, и в то же время завоевать восторженные, сердца иных стран и всех веков; достичь высокой кульминации драмы, не прибегая ни к единому атому злых чар, темного колдования, сплетенного из ночи, яда и крови; превратить рыдание в музыку и боль в одно преображение, — этого никто не достиг, кроме Калидасы в «Сакунтале».
Когда я думаю, чего достиг еще в Девятой симфонии Бетховен и во всей своей музыке и в мыслях о ней Скрябин, я думаю, что из соединения трех элементов гениального достижения Калидасы может возникнуть нечто приближающее нас к высокому понятию Театра Юности и Красоты[3].

  — Бальмонт Костянтин Дмитрович

Примітки

ред.