Кириченко Владислав Володимирович
Владислав Володимирович Кириченко (нар. 1968) — український громадський діяч, підприємець, меценат, засновник агенції «Наш Формат».
Кириченко Владислав Володимирович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Не вірю в демократію у здеградованих суспільствах. Демократичним шляхом в Україні нічого доброго не відбудеться. Ніколи. Рагулі за горілку та гречку завжди обиратимуть парламент, в якому більшість становитимуть свинорили. Янукович — те, чого хотіла більшість цього народу. |
Чим відрізняється Західна Україна від Східної? Нічим. Ще б одне покоління — і було б те саме, що в нас у Донецьку. Я бачу зараз на Галичині те, що було 40 років тому на Донбасі в етно-мовно-культурній ситуації. Майже всі пруться від шансону й не читають книжок. Для того, щоб позбути їх мови батьків, не вистачило рівно одного покоління.[1] |
Якщо Галичина слухає шансон, то їхні діти забудуть співати українських пісень на весіллі. Співатимуть Ґалкіна. Ситуація набагато гірша, ніж у Росії, бо в них є частина нормального інформаційного потоку. В Україні все просто лайно. Якщо дітей з дитинства годують лайном, то вони ніколи не зможуть споживати нормальну їжу.[1] |
Я хочу перекладати українською світоглядні книжки, а не тільки видавати історії про наше трагічне минуле — трохи набридло. Робимо переклад Генрі Форда. Мені кажуть: «Ти — божевільний, Форда 200 мовами вже переклали!» А я вважаю, що це — світоглядна книжка, яку має кожна людина читати своєю мовою. Те саме з книгою про сингапурського правителя Лі Куан Ю.[1] |
Схід через «тотальний рагулізм і хуторянство», а Захід через лібералізм рухається до однакового результату — занепаду. Я вважаю, що має бути свобода, але свобода має бути в компромісі з соціальною відповідальністю. Не розумію того, що зараз особиста свобода, яка винесена в ранг абсолютною цінності, існує без компромісу з соціальною доцільністю. Якщо нація не хоче утримувати власних двірників, то виходить, що приїжджають турки… Небажання служити в армії призводить до того, що набираються гастарбайтери, які отримують громадянство за службу в армії. Небажання ставати за станки призводить до того, що економіка золотого мільярду стає віртуальною, китайці й індуси все виробляють. Тобто зневажливе ставлення до людей, які вміють робити і роблять щось руками, призводить до занепаду держави.[2] |
У нас суспільство імітаційне: імітують одні цінності, а живуть зовсім за іншими. У нас бути нормальною людиною — це подвиг.[2] |
Примітки
ред.