Клавдія Джонс
Клавдія Віра Джонс (англ. Claudia Vera Jones, уроджена Камбербетч; 21 лютого 1915 — 24 грудня 1964) — американська і британська журналістка та активістка, яка народилася в Тринідаді і Тобаго. У дитинстві вона переїхала зі своєю родиною до Сполучених Штатів, де стала комуністичною політичною активісткою, феміністкою та чорношкірою націоналісткою. Через політичне переслідування комуністів у США вона була депортована в 1955 році і згодом жила у Великій Британії. Після прибуття до Великої Британії вона відразу ж вступила до Комуністичної партії Великої Британії і залишалася її членом до кінця свого життя. Потім у 1958 році вона заснувала першу велику британську газету для чорношкірих «West Indian Gazette» і відіграла центральну роль у заснуванні Ноттінг-Гіллського карнавалу, другого за величиною щорічного карнавалу в світі.
| Клавдія Джонс | |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
Буржуазія боїться войовничості негритянки, і не дарма. Капіталісти знають набагато краще, ніж багато прогресивних людей, що як тільки негритянки починають діяти, войовничість усього негритянського народу, а отже, і антиімперіалістичної коаліції, значно посилюється.[1] |
|||||
| — стаття «Кінець ігноруванню проблем негритянської жінки!» у журналі Political Affairs (1949) |
Історично склалося так, що негритянка була опікуном, захисником негритянської родини... Як мати, негритянка, і як працівниця, негритянка бореться проти знищення негритянської родини, проти існування в гетто Джима Кроу , яке руйнує здоров’я, мораль і саме життя мільйонів її сестер, братів і дітей.[1] |
|||||
| — стаття «Кінець ігноруванню проблем негритянської жінки!» у журналі Political Affairs (1949) |
З огляду на це, не випадково американська буржуазія посилила своє гноблення не тільки негрів взагалі, а й негритянок зокрема. Ніщо так не викриває прагнення до фашизації в нації, як бездушне ставлення, яке буржуазія виявляє і культивує до негритянок.[1] |
|||||
| — стаття «Кінець ігноруванню проблем негритянської жінки!» у журналі Political Affairs (1949) |
До 1908 року і після цього американські жінки зробили значний внесок у боротьбу за соціальний прогрес: проти рабства та гноблення негрів, за рівні права жінок і виборче право жінок, проти капіталістичної експлуатації, за мир і соціалізм... Сучасна боротьба прогресивних і комуністичних жінок зливаються з традиціями та внеском таких великих борців проти рабства, як Гаррієт Табмен і Сожурне Трут, таких войовничих жінок-пролетарок, як текстильниці 1848 року, таких жінок-піонерів, як Сьюзен Ентоні та Елізабет Кеді Стентон, таких творців прогресивної спадщини та спадщини робітничого класу Америки, як Кейт Річардс О'Гара, Матер Джонс, Елла Рів Блур, Аніта Вітні та Елізабет Герлі Флінн.[2] |
|||||
| — «Claudia Jones: Beyond Containment: Autobiographical Reflections, Essays, and Poems» (1950) |
Процес мислення, як Ваша честь добре знає, це процес, який не піддається тюремному ув'язненню.[3] — заява перед винесенням вироку суду, Нью-Йорк. |
|||||
| — січень 1953 |
Про Клавдію Джонс ред.
Це було великим привілеєм знайомство з Клаудією Джонс. Вона була енергійним і сміливим лідером Комуністичної партії Сполучених Штатів і дуже активно боролася за єдність білих і кольорових народів, а також за гідність і рівність, особливо для негрів і жінок.[4] |
|||||
| — Поль Робсон (1965) |
Становище жінок обговорювалося в соціалістичних і комуністичних колах, але навіть там це зазвичай залишалося питанням. А чорні жінки конкретно? Вони ніколи не були основною темою для американських лівих, завжди перебуваючи десь між питанням негрів і питанням жінок. Як ми бачили, ключове втручання таких [активісток], як Айда Б. Веллс чи Клаудія Джонс, намагалися порушити колірну та класову боротьбу, як зазвичай, але мало хто з лівих звернув на це увагу.[5] |
|||||
| — Робін Келлі (2002) |
Мій фемінізм — це фемінізм Клаудії Джонс, чий досвід гострого расизму та бідності робітничого класу привів її до комунізму, який запропонувала самовизначення темношкірих як керівний принцип комуністичної організації та була ув'язнена за антиімперіалістичну промову на День жінок. Вона критикувала лівих за те, що вони не змогли викорінити перевагу чоловіків, а також феміністок еліти, які ігнорували расу та клас і представили свою боротьбу як війну між статями, і написала, що «потрійне пригноблене становище негритянок є барометром статусу всіх жінки».[6] |
|||||
| — Аврора Левін Моралес (2019) |
Я буду сильнию, щоб тримати свій розум і душу поза в’язницею, |
|||||
| — Елізабет Герлі Флінн, вірш «Прощання з Клаудією» |
Примітки ред.
- ↑ а б в Reprinted in Margaret Busby (ed.), Daughters of Africa: An International Anthology of Words and Writings by Women of African Descent (1992), Vintage pb edition, 1993, p. 262.
- ↑ «Claudia Jones: Beyond Containment: Autobiographical Reflections, Essays, and Poems» edited by Carole Boyce Davies (2010)
- ↑ Statement (January 1953)
- ↑ Mahamdallie, Hassan (13 October 2004). Claudia Jones. Процитовано 29 October 2011.
- ↑ Robin Kelley. «Freedom Dreams» (2002)
- ↑ Aurora Levins Morales. «Medicine Stories: Essays for Radicals» (2019 edition)
- ↑ Elizabeth Gurley Flynn. «Farewell to Claudia»