Коли ще звірі говорили

Коли ще звірі говорили — збірка творів (байок) Івана Франка.

Цитати

Надходить Лев і кричить уже здалека:
— Ей, ти, хто ти там? Як ти смієш лежати? Чому не встанеш і не поклонишся мені?
А Осел мов і не чує. Лежить собі та тільки довгими вухами клапає.^[1]

Лев стояв, мов лобом об стіну стукнувся.^[1]

Це моя царська печатка. Якби ти був цар, то й ти б мав таку.^[1]

	Завжди треба бути чемним, бо як наскочиш на старшого від себе, то що тоді буде? От і тепер я міг би тебе покарати на смерть, але вибачаю, бо ти це зробив з дурного розуму, а не зі злої волі.^[1] — до Лева
	— Осел

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Коли ще звірі говорили (збірка).

[df-1] а ^б ^в ^г Коли ще звірі говорили (збірка).

[1]