Коновалець Євген Михайлович
Євге́н Конова́лець (1891–1938) — український громадсько-політичний діяч, полковник Армії УНР, голова Проводу Українських Націоналістів.
Коновалець Євген Михайлович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю. |
Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як жеж будемо мати силу, тоді вийдемо переможно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба. |
|||||
Ця цитата була обрана цитатою дня 14 червня 2016 року.
|
Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців. |
Настане час, і не словами будемо з'ясовувати суть невмирущої ідеї |
Шлях до Львова лежить через Київ. |
Супротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії, як і польського історичного імперіалізму, спричинить таку докорінну перебудову цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу. |
Як довго не буде самостійної Української держави, так довго не буде порядку в Європі, всі союзи будуть нереальними. |
Якщо розходимося, то працюймо так, щоб при зустрічі ми могли один одному глянути в очі й подати один одному руки… |
Казати собі, що все покінчено, що «comedia finita», я вважаю невмисним, а коли би це сталося, вважав би це злочином… |
Навіть серед найбільше несприятливих обставин нам не треба закладати рук чи то попадати в зневіру. |
Наше громадянство дезорієнтоване, поділене на ріжні табори, зневірене дотеперішніми невдачами, є дуже доброю почвою для всякого роду авантюризмів… Про занепад нашої організації свідчить передовсім недостача хоча би примітивного порозуміння… |
У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії. |
…уміння ставити вище добро Нації і Організації над свою особу; супроти ворогів — безоглядність; супроти громади — усвідомлення про потребу гідної боротьби за волю. В Організації — щирість, не плазунство, а критика — для добра Організації, а не особистих амбіцій… |
Говорити треба…до тих, що хочуть чогось навчитися, хочуть набути знання, а не до тих, які вважають, що вони вже знання мають і можуть давати іншим лекції. |
Для поневоленого народу найкращою є боротьба, бо у цій боротьбі він себе зберігає від знищення. |
Про Євгена Коновальця
ред.Полковник Коновалець... |
|||||
— Д. Кардаш (Олег Кандиба) |
Був це вождь Богом даний і Правдивий, що в добі чорній і похмурій орлом ширяв під облаки і націю подолану і закуту вмів ушикувати в завзяті когорти до походу і боротьби. |
|||||
— Д. Кардаш (Олег Кандиба) |
В полоні, перше в Чорному Ярі, далі в Царицині, віднаходить він давніх товаришів, зокрема Андрія Мельника і укладає з ними пляни на майбутнє. Полонені старшини українці мають готувати себе до недалекої служби власній нації та її збройній силі. Евген Коновалець передбачує розвал російської імперії і хоче зробити все в його силах, щоб його можна було належно використати. В цьому передбаченні і попередженні подій вперше виразно виступає провідницька природа Евгена Коновальця. Старшини відбувають правильні військово-наукові курси, вчаться московської мови, перекладають на українську мову військові підручники і статути[1]. — З книжки-брошури «Евген Коновалець» (Прага, 1941) |
|||||
— Д. Кардаш (Олег Кандиба) |
В тому, як Евген Коновалець зумів завжди схопити суть доби, знайти її розвязку і зробити свої рішення, лежить істота його вождівства, людини надзвичайної чуйности, певности себе, ініціятиви та великого стилю. |
|||||
— Д. Кардаш (Олег Кандиба) |
Могила на цвинтарі «Кросвік» у Ротердамі не замкнула Евгена Коновальця. |
|||||
— Д. Кардаш (Олег Кандиба) |
Примітки
ред.Джерела
ред.- «Життя та смерть Полковника Коновальця» 1993,Львів, видавництво «Червона калина»
- Кардаш Д. Евген Коновалець. Прага: Секція мистців, письменників та журналістів УНО в Празі, 1941. 24 с.
- Афоризми відомих українців. — Х.: Фоліо, 2009. — С. 100