Крушельницька Соломія Амвросіївна

українська оперна співачка, педагог

Соломі́я Амвро́сіївна Крушельни́цькаукраїнська оперна співачка, педагогиня.

Соломія Крушельницька
Solomiya Krushelnytska 02.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Про музикуРедагувати

  •  

Ноти – це мовчазні знаки на папері, які ще нічого не говорять про свою величезну художню силу. І треба дуже багато докласти зусиль, праці, часу, щоб твір ожив під пальця: піаніста, під смичком скрипаля або в голосі співака і посправжньому схвилював слухача.[1]

  •  

...переконливість, сила вокального мистецтва досягається не тільки голосом, музикальністю, грою, добре підібраними костюмами. Це, правда, має важливе значення, але, ще не все. Глядач повинен повірити, що дія на сцені – то життя, він хоче побачити правду, незважаючи на те, що сама суть театру (сцени) – це лише відтворення життя. Ось тут для артиста найважче завдання. Він повинен глибоко усвідомлювати, що йому треба відтворювати і як він повинен це зробити.[2]

  •  

Коли ви на високій ноті ставите фермату, то її тривалість повинна залежати від того, скільки вистачить повітря у слухача, а не у вас з натренованим диханням співака; якщо ж ви перетягнули її – ваш спів ніколи не вважатиметься культурним [3]

  •  

Музика – це святиня, до якої завжди треба підходити з натхненням і піднесенням, інакше вся робота буде марною.

  •  

Якщо артист не хвилюється, то це значить, що він не переживає своєї ролі, а тому він не артист, а ремісник.

  •  

Співак повинен своїм співом так захопити слухачів, щоб вони не тільки уважно слухали його, а й переживали разом з ним виконуване.

  •  

Співати треба з любов’ю, умінням і знанням; правильний тон – це тон, з якого легко перейти як у форте, так і в піаніссімо.

  •  

Добрий той педагог, який зрозуміє природу голосу учня.

Про себеРедагувати

  •  

Сумно то дуже узнати в собі та признатися в тому, що таке плохеньке образованє під кожним поглядом мені дісталося, та дарма! Може, краще бути переконаною в такому факті, ніж мислити про себе навпаки! Врешті нема кому й дорікати за це, і сама перед собою мушу упокоритися. Мої батьки бідні, тай у нас рідні, аби здорові були, восьмеро, то ж і не диво, що всякі пориви марніють без часу за таких обставин.

  •  

Національність мою знають усі, я її не змінювала і ніколи не зміню, незважаючи на те що підлизування й ставання під прапори сильніших іноді приносять вигоду. — з відкритого листа у щоденній варшавській газеті «Kurier Warszawski» у відповідь на цькування у пресі 1900 р.[4]

Про неїРедагувати

  •  

Її натура була наділена всім – від гострого всеосяжного розуму, високої та різнобічної культури до вміння шляхетно поводитися і вишуканих манер. І все це в
такій мірі, що нікому з тих, хто її знав, не спало б на думку вважати її співачкою… [5]

  — Гвідо Маротті
  •  

Поважаю діяльність, артистичну і життєву, Соломії Крушельницької. Вона сказала батькам відправити мене в музичну школу, коли мені було 7 років [6]Соломія Крушельницька - двоюрідна бабуся Мирослава Скорика

  — Мирослав Скорик

Про її творчістьРедагувати

  •  

Крушельницька співала для нас і для себе… Обличчя було схвильоване й чисте. Здавалося, що вона поринала в море звуків і випливала звідти вся просякнута музикою. Таке враження у мене бувало особливо тоді, коли вона співала українських народних пісень, пісень свого рідного краю. Ці пісні були короткі, але Крушельницька співала їх з радісним пориванням, вся переповнена щастям, немовби розкидаючи квіти у промінні ранкового сонця. І вже не мало значення, що ми не розуміли слів. З виразу обличчя, з усмішки артистки можна було прочитати, що це були слова якогось сп’яніння, здорового і сильног[7]

  — Сибілла Алерамо
  •  

Співає охоче, натхненно. Одна пісня, друга. Вони все більше беруть, за душу, заводять у якесь особливе царство піднесеної туги, ясного трагізму, моління до рідної землі. Це ті народні пісні, в яких Соломія завжди знаходила затаєний лише для неї нюанс, натяк, ледь вловимий поворот думки[8]про виконання народних пісень

  — Ярослава Музика
  •  

Можна було бачити як артистка тоді перевтілювалася: вона, здавалося, забувала про свою велику славу, про свої успіхи на столичних сценах і цілковито переносилася в середовище рідного села. Співала ті пісні в своїй обробці, навмисне так, як збереглися вони в її душі ще з дитячих років. Краса, навіть своєрідна примітивність окремих пісень робили їх надзвичайно оригінальними[9]про виконання народних пісень

  — Станіслав Людкевич
  •  

Соломія Крушельницька виконувала її зовсім інакше, ніж інші співачки, не так здрібніло та перечулено, а протяжно, поважно й навіть дещо трагічно. Це потрясло слухачів. Не пам’ятаю, щоб коли небудь у житті я був зворушений більше, ніж цією, здавалося б, простенькою мелодією у задушевному виконанні знаменитої співачки[10]про виконання пісні «Цвітка дрібная» В. Матюка

  — Хома Водяний
  •  

Ледь не 80-річну, її змусили співати для отримання звання професора, яке прийшло майже в день смерті… Соломія Крушельницька, колишня велична красуня з королівською поставою, вийшла на сцену не такою, якою її звикли бачити на портретах. Згорблена літня дама, спираючись на палицю, почала співати. Це був чудовий голос, тільки в кінцях фраз інколи зривався, не вистачало віддиху. На «біс» вона сама сіла до фортепіано (була доброю піаністкою) і, як у старі часи, акомпануючи собі, співала українські пісні та романси. А
потім встала і з уст її злетіло, як подих, «Гей, лети, павутиння» – ніжний політний солоспів Дениса Січинського про осінь життя[11]про останній концерт С.Крушельницької, який відбувся у 1949 р.

  — Стефанія Павлишин
  •  

«...молода акторка, яка на сцені лише кілька років, підкорила Варшаву в такий спосіб, якого ми дотепер не знали». Тталант, надзвичайна музикальність, сценічний темперамент та чарівність жінки, яка пливе з кожної її ролі[12]

  — Александр Райхман

ВиноскиРедагувати

  1. Головащенко М. Соломія Крущельницька. Спогади / М. Головащенко. – К. : Музична Україна, 1978. – Ч.І. – с. 345, с.318
  2. Славетна співачка: Спогади і статті про Соломію Крушельницьку/Упорядкув. і вступ. ст. І. Деркача. – Львів: Книжк.- журн. вид-во, 1956. – 97с с.68
  3. Бандрівська Од. Науково-методичні праці, статті, рецензії / упоряд., ред., перекл., прим., комент. Роксоляна Мисько-Пасічник, передм. Люба Кияновської; вступ Мирослава Жишкович]. Львів: Апріорі, 2002. 147с. (Наукові збірки ЛДМА ім. М. Лисенка. Вип. 6).
  4. Крамар Р. Ідеальна Графиня з-під прапора слабших // Український журнал: Інформаційний культурно-політичний місячник для українців у Чехії, Польщі та Словаччині. - 2006. — №2. - С. 13-15.
  5. [Велика серед великих. Італійці про Соломію Крушельницьку / [упор. У. Скальська]. – Івано-Франківськ : Грань, 2003. – 84 с., с. 19]
  6. Мирослав Скорик про себе, Параджанова, Соломію Крушельницьку і скандали в опері
  7. Велика серед великих. Італійці про Соломію Крушельницьку / [упор. У. Скальська]. – Івано-Франківськ : Грань, 2003. – 84 с. с. 34–35
  8. Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування: У 2-х ч. -Ч. 1: Спогади. -К .: Муз. Україна, 1978. с. 189
  9. Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування: У 2-х ч. -Ч. 1: Спогади. -К .: Муз. Україна, 1978. с. 166
  10. Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування: У 2-х ч. - Ч. 1: Спогади. -К .: Муз. Україна, 1978. с.174
  11. Павлишин С. Останній концерт… Спогади очевидця / С. Павлишин // Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів: статті та матеріали. / Упор. П. Медведик та ін. – Тернопіль: Джура, 2008. – С. 285 – , с. 285
  12. Sivert T.Warszawskie Teatry Rządowe w latach 1890–1900 / Teatr polski w latach 1890–1918. Zabór rosyjski / Tadeusz Sivert. – Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1988.– 902 s.1 , с.102



ЛітератураРедагувати

  • Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування: У 2-х ч. -Ч. 1: Спогади. -К .: Муз. Україна, 1978.
  • Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування: У 2-х ч.- Ч. 2: Матеріали. Листування. -К .: Муз. Україна, 1979.

Зовнішні посиланняРедагувати