Культурний ґеноцид
Термін культурний ґеноцид було вперше запропоновано в концепції науковця Рафала Лемкіна, та розвинено в науковій праці Е. Новича, який визначає культурний ґеноцид як акти «систематичного знищення традицій, цінностей, мови, та інших елементів, які відрізняють одну групу людей від іншої»[1].
Цитати
ред.Стратегія Путіна полягає в тому, щоб катувати українців доти, доки вони не перестануть говорити своєю мовою; навчати українців, що існує лише одна історія — російська; робити їхніх дітей росіянами. Нацисти не забирали єврейських дітей для асиміляції — їх отруювали газом і розстрілювали. Те, що робить Росія, це культурний геноцид, класична його форма відповідно до статті D Конвенції про геноцид[2], але відрізняється від геноциду, з яким стикалися євреї[3]. |
|||||
— Джейсон Стенлі |
У сучасних дискусіях на цю тему надто часто замовчується факт, що принцип культурної рівноправності у постколоніальних країнах іде насамперед на користь колишньої імперської культури і якраз представники імперських народів найбільше на ньому [спекулюють] під благозвучною покришкою «рівноправності» чи «свободи одиниці». По суті цей принцип є нічим іншим, як підступним провадженням культурного дарвінізму чи, в деяких випадках, культурного геноциду[4]. |
|||||
— Анна Процик |
Примітки
ред.- ↑ Бакальчук, Владислава Олегівна (25 серпня 2022). Культурний геноцид як складова частина міжнародного злочину РФ в Україні.
- ↑ Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
- ↑ Україна очима іноземців: Джейсон Стенлі
- ↑ Мова — це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 49