Термін культурний ґеноцид було вперше запропоновано в концепції науковця Рафала Лемкіна, та розвинено в науковій праці Е. Новича, який визначає культурний ґеноцид як акти «систематичного знищення традицій, цінностей, мови, та інших елементів, які відрізняють одну групу людей від іншої»[1].

Вікіпедія
Вікіпедія
Пошкоджений пам'ятник Т. Г. Шевченку на проспекті Миру, який є об`єктом культурної спадщини України.

Цитати

ред.
  •  

Стратегія Путіна полягає в тому, щоб катувати українців доти, доки вони не перестануть говорити своєю мовою; навчати українців, що існує лише одна історія — російська; робити їхніх дітей росіянами. Нацисти не забирали єврейських дітей для асиміляції — їх отруювали газом і розстрілювали. Те, що робить Росія, це культурний геноцид, класична його форма відповідно до статті D Конвенції про геноцид[2], але відрізняється від геноциду, з яким стикалися євреї[3].

  Джейсон Стенлі
  •  

У сучасних дискусіях на цю тему надто часто замовчується факт, що принцип культурної рівноправності у постколоніальних країнах іде насамперед на користь колишньої імперської культури і якраз представники імперських народів найбільше на ньому [спекулюють] під благозвучною покришкою «рівноправності» чи «свободи одиниці». По суті цей принцип є нічим іншим, як підступним провадженням культурного дарвінізму чи, в деяких випадках, культурного геноциду[4].

  Анна Процик

Примітки

ред.
  1. Бакальчук, Владислава Олегівна (25 серпня 2022). Культурний геноцид як складова частина міжнародного злочину РФ в Україні.
  2. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
  3. Україна очима іноземців: Джейсон Стенлі
  4. Мова — це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 49