Древинський Лаврентій
Лавре́нтій Древи́нський (пол. Ławryn Drewiński; друга половина XVI — початок XVII ст.) — шляхтич з Волині, громадський діяч, оборонець православ'я.
| Лаврентій Древинський | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитати
ред.Із «Суплікації», 1623 р.
ред.Видерто нам права, видерто свободи та вольності, кажуть нам собі служити й тілом, і душею ті, котрі до нас жодного права, жодної влади, жодного приступу не мають[1]. |
Коли право хто кому віднімає, вольність тому віднімає, яка є найпередніша і без якої всяка вольність не є вольністю, ані тінню її, тобто вольність віри[1]. |
Хто бачить дим, неодмінно розуміє, що там має бути вогонь[1]. |
Що проклюнеться, прийде той час, що й поляже[1]. |
Все недобре, бодай по хвилі не було гірше[1]. |
Зле до взаємної оборони, до згідних рішень приходити через ворога[1]. |
Заспокоїти можна народ руський, не розтявши дитятко, бо мати того не дозволить, а проголосити, щоб перев'язане було, а не розтяте[1]. |
Вольності тих свобод та прав народ наш руський, кров'ю своєю здобувши, грудьми їх своїми від кожного ворога чужоземного захищає, крові своєї не щадить, головою своєю кладе. А внутрішній домовий ворог з рук наших ґвалтом їх у нас видира[1]. |
Неволі начальних світу цього й найпотужніших і найжорстокіших наук віра християнська не підлягає[1]. |
Віру народам руським намагатися відмінити — це посилити знести народ руський, а намагатися знести народ руський, хто не знає, що це є науку жаху не останній частині Вітчизни подавати[2]. |
Те мовимо: вічне право наше злостиві практики відступників наших ослабили[2]. |
Не треба важчого тирана над домового[2]. |
Ліпше зле перед шкодою замість перестороги утяжитись, як після шкоди замість нагороди каятись[2]. |
Примітки
ред.Джерела
ред.- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7
