Лацо Новомеський
Лацо Новомеський (словац. Laco Novomeský; 1904—1976) — словацький поет, публіцист, комуністичний політик.
| Лацо Новомеський | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Загнало місто в кров мою пісні веселі та вогнисті,
я по нове життя у світ ішов, як звільнений з в’язниці.
- («Ви і я» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 44)
- Навіщо
він народивсь, якщо й на йоту
змінити світ не має змоги?
- («Вірш» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 59)
- Я про людей скажу,
котрі не плачуть всує,
котрих удар судьби не повергає в шок,
та кожен у собі своє життя будує,
лише до вулиці — віконце й квітничок.
- («Поезія» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 52)
- Як знов почнуть читати вірші,
як люди стануть знов людьми,
як сплине в повінь каламутну
сніг осені і лід зими, —
який то жалюгідний, — скажем, —
був час гармат, багнетів, зла,
коли поет був непотрібний,
душа душі — чужа була.
- («Як знов почнуть читати вірші...» / Пер. зі словацьк. Григорій Кочур. — С. 99)
- Поете, смутку не обходь,
послухай, як ридає ліс, —
хай у пісенну душу й плоть
вкоріниться печаль беріз,
хай в тебе увійдуть жалі,
що сплакує сумна верба,
таж і скорбота йде з землі,
йде з людських праоснов журба.
- («З поетики» / Пер. зі словацьк. Дмитро Павличко. — С. 129)
- Тож хоч і сталося все те, що з нами сталось, —
як починав колись, так я почав би й знов.
- («Пошепки» / Пер. зі словацьк. Григорій Кочур. — С. 143)
- Ми смертю живемо. Та в ній — не лиш кінець:
є смерть, бо є життя. І мертвий лист ховає
нової зелені в собі передчуття.
- («Реквієм» / Пер. зі словацьк. Григорій Кочур. — С. 163–164)
Джерело
ред.- Новомеський, Лацо. Відчинені вікна: Поезії / Переклад зі словацької; Упоряд. та передм. Дмитра Павличка. — Київ: Дніпро, 1982. — 262 с.
