Легенда про княгиню Ольгу

«Леге́нда про княги́ню О́льгу» (рос. «Легенда о княгине Ольге») — український радянський двосерійний історичний художній фільм режисера Юрія Іллєнка. Прем'єра фільму відбулася 27 лютого 1984 року. Роль княгині Ольги зіграла Людмила Єфименко.

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Легенда про княгиню Ольгу

Цитати про фільм

	А варіантів про історію Ольги й зараз багато: одні казали, що вона з Болгарії, інші, що її родовід йде від вікінгів, повно різних творів, вимислів, ідей. Тому Юрій хотів показати різні точки зору на її постать. У фільмі про неї розказує і її син Святослав, і онук Володимир, ченець Арефа, ключниця Малуша та інші реальні та вигадані персонажі. А коли вона в кінці розповідає про себе сама в такому красивому одязі, в кількох фразах, то це вже Юрова версія. Я з ним згодна! Пам’ятаю, коли він мені про неї розказав, то ми прийшли до Володимирського собору, і там на брамі – зображені князь Володимир і княгиня Ольга. Я довго дивилася на них. Потім я багато років мешкала в Києві недалеко від Володимирського собору і часто заходила туди – стояла і дивилася на княгиню^[1].
	— Людмила Єфименко

	До зустрічі з Юрієм Іллєнком я мало знала про княгиню Ольгу. Інформацію про неї я не отримала ані з шкільних підручників, ані від батьків, ані від друзів. А з Юрієм ми любили ходити Андріївським узвозом на Дніпро, і він мені багато розповідав про її постать. У нього тоді була мрія зняти трилогію: княгиня Ольга, князь Володимир та князь Ярослав Мудрий. Тоді я й поринула у всі ці книжки про неї, й мені було так цікаво, що така неймовірна особистість, як княгиня Ольга жила в Києві, і я теж киянка^[1].
	— Людмила Єфименко

	Коли «Легенда про княгиню Ольгу» вийшов на екрани, він увійшов у трійку найкасовіших фільмів СРСР. Його прокат продовжили на місяць у Києві, бо на нього був попит серед глядачів. Але ви не уявляєте, як мене в тій московській, радянській пресі знищували. Тобто саме кіно хвалили, а мене сварили. Знали, що це буде боляче для Юри. Але він був загартований. Завжди казав: «Хай пишуть, що завгодно, аби прізвище писали правильно». А мене ганьбили, і йому це було боляче. Бо він бачив, як я переживаю. Фільм брав участь у різних тижнях кіно закордоном, але нас рідко запрошували туди. Їхали зазвичай всі московські^[1].
	— Людмила Єфименко

	Коли святкували 1 500 років Києва, Юрій хотів «пробити» цю трилогію^[2], але нічого не вийшло. Запропонували іншому режисеру зняти фільм про Ярослава Мудрого. Але після цього трапилося диво. Юрій написав лібретто для балету «Ольга», Євген Станкович зробив неймовірну музику для цього балету, і він пройшов з величезним успіхом. Тоді Юрій подав заявку, щоби зняти фільм про княгиню Ольгу, і вона пройшла. Я сприйняла це як диво, що нам вдалося зняти цей фільм^[1].
	— Людмила Єфименко

	На всіх студіях знімали російською мовою для затвердження в Москві. Потім, коли фільм прийняли, вже національна студія робила озвучку національною мовою. Фільм «Легенда про княгиню Ольгу» був першим випадком на студії Довженка, коли не дозволили зробити озвучку українською, бо в Москві керівник Держкіно СРСР сказав: «Навіщо це робити?». На його думку, в часи київських князів української мови не було. Це були російські фейки про нашу культуру, мову, історію^[1].
	— Людмила Єфименко

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Легенда українського кіно Людмила Єфименко: «Нам не пробачали, що режисери, актори не з Москви можуть робити кіно з яскравим національним обличчям»
↑ княгиня Ольга, князь Володимир та князь Ярослав Мудрий

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[marieclaire-1] а ^б ^в ^г ^д Легенда українського кіно Людмила Єфименко: «Нам не пробачали, що режисери, актори не з Москви можуть робити кіно з яскравим національним обличчям»

[2] княгиня Ольга, князь Володимир та князь Ярослав Мудрий

[1]

[2]