Різдво Христове
Різдво́ Христо́ве (грец. Χριστούγεννα, лат. Christi Natalis) — у християнстві день народження Ісуса Христа у Вифлиємі від Діви Марії. Святкується 25 грудня за григоріанським і новоюліанським календарем; 7 січня — за юліанським календарем. Також — Різдво Господнє (лат. Natalis Domini), або просто Різдво.
Цитати про Різдво Христове
ред.Для всіх душ благовість Різдва є радісна, дорога і цілюща! І тому тим гарячіше наше бажання впасти до ніг разом із пастирями і мудрецями перед Христом у яслах, подякувати за святість душ, за посвяту і неустрашимість у піддержуванні слабших і вбогих, за все те, що ми отримали з ласки рук Божих, за збереження віри і праведності в житті, за розуміння, що без Христа нема життя, нема повної радости душі[1]. — Із Послання Митрополита Йосипа (Сліпого) на Різдво Христове 1954 року, Маклаково (Сибір) |
|||||
— Йосип (Сліпий) |
Народилося хлоп’ятко: народження завжди є джерелом життя, це життя, яке розквітає, це обітниця майбутнього. А це Хлоп’ятко, Ісус, «народилося для нас»: для «нас» без меж, без привілеїв і винятків. Дитя, яке Діва Марія породила у Вифлеємі, народилося для всіх: Воно є «сином», даним Богом для всього людського роду[2]. — Urbi et Orbi на Різдво 2020 року |
|||||
— Папа Франциск |
Різдво є радістю — радістю релігійною, радістю Божою, внутрішньою радістю світла та миру. Хто цього не може зрозуміти або перебуває у такому становищі, що не дозволяє йому зрозуміти цю радість, той переживає ці свята, насолоджуючись матеріальними благами. Але є різниця між земними веселощами та глибокою радістю[3]. |
|||||
— Папа Франциск |
Різне
ред.Різдво — це час, коли треба бути вдома, як серцем, так і тілом[4]. |
|||||
— Гері Мур |
— Ірландське прислів'я |
Різдво — це не дата. Це — відчуття.[6] |
|||||
Christmas isn't a season. It's a feeling. | |||||
— Една Фербер, американська письменниця |
Різдво!.. Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і здається, що от-от станеться дещо казкове. Чуєте[7]? — «Крамничка тітоньки Мальви» |
|||||
— Сашко Дерманський |
Я відчуваю себе розтягнутою, тьмяною і розчарованою, як наступного дня після Різдва[7]. — «Під скляним ковпаком» |
|||||
— Сильвія Плат |
— Вашингтон Ірвінг |
Ось хоча б і Різдво. Зате який відчуваєш священний трепет, якими добрими поривами повнишся! Я завжди чекав цих днів як найкращих у році. Це радісний час — дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні у всьому календарі, коли люди, наче за мовчазною згодою, вільно розкривають один перед одним свої серця і бачать у своїх ближніх, — навіть у незаможних і знедолених, — таких же людей, як і вони самі, що бредуть однією з ними дорогою до могили, а не якихось істот іншої породи, яким варто йти інакшим шляхом. А тому, дядечку, хоча це й правда, що на Різдво мені ще жодного разу ні золота, ні срібла не додалось, я все одно вірю, що воно приносить мені добро і буде приносити добро. Тож хай живе Різдво[7]! — «Різдвяна історія» |
|||||
— Чарльз Діккенс |
— Ну чому люди ненавидять проводити Різдво на самоті? |
Ніч життєрадісних трупів різдвяних ялинок[8]. — Друзі (телесеріал) |
|||||
— Чендлер Бінг |
Перед Різдвом у Нью-Йорку завжди дощ. Вічний нью-йоркський дощ, запозичений з романів Ґабріеля Ґарсії Маркеса. [...] Нью-Йорк заздалегідь прибрався й причепурився. Дерева обплетено ґірляндами, на вулицях продають ялинки, привезені зі штату Мейн. Настояний запах хвої протримається на цій вулиці ще кілька днів. Усе світиться[9]. — З есею «Різдво, ситара, Воргол, носороги, дощ» |
|||||
— Василь Махно |
Вранці на Різдво біля церкви чергували учителі і завертали дітей, які йшли з батьками на службу Божу. Але й тут вони робили це недбало, бо вартували лише біля центрального входу, а до церкви можна було потрапити й іншими дверима. Колядувати теж забороняли, по місту навіть ходили спеціальні патрулі з червоними пов'язками і перепиняли колядників, але оскільки колядників завше було набагато більше, ніж тих патрулів, то закінчувалося усе це мирно, а деколи й спільним пригощанням[10]. |
|||||
— Юрій Винничук |
У мої дитячі роки Різдво було сповненим невимовного чару, а приготування до нього тривали цілий тиждень. Заздалегідь батьки купували пів свині, а потім маринували м'ясо у великій виварці. У кутку городу вже стояла вкопана металева бочка, до якої вела бляшана рура. В кінці тієї рури розпалювали дрова, і дим ішов рурою до бочки, в якій висіло м'ясиво – полядвиці, шинки, ковбаси, шпондерки. Я страшенно любив і досі люблю цей процес вудження, запах диму й особливий настрій, який тоді панує[10]. — «Наше Різдво», 2011 |
|||||
— Юрій Винничук |
З віршів
ред.Ось тобі, вбога пуста голова, |
|||||
— Юрій Андрухович |
— Вірш "Різдво", Сергій Губерначук |
Ваші сни обвисають верхівки ялинових крил. |
|||||
— Вірш "Воскресши у музі", Сергій Губерначук |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ 125 думок, 2017, с. 98
- ↑ «Urbi et Orbi» 2020 Папа Франціск
- ↑ Не треба боятися чуйності
- ↑ Рок-цитати. Гері Мур
- ↑ Ірландські прислів'я на сайті aphorism.org.ua
- ↑ http://www.litquotes.com/quote_author_resp.php?AName=Edna%20Ferber&page=1
- ↑ а б в г «Хай живе Різдво!» - найцікавіші цитати про свято
- ↑ а б Рождество | Citaty.info: цитаты и афоризмы
- ↑ Різдво, ситара, Воргол, носороги, дощ
- ↑ а б Наше Різдво. Юрій Винничук
- ↑ «Зимовий» вірш
- ↑ а б Губерначук С.Г. Усім тобі завдячую, Любове... – збірка поезій – Київ: Про формат, 2018. – 340 c. – с. 132, 242.