Ля Палісіада

«Ля Палісіада» — український фільм 2023 року в жанрі «пострадянський нуар», дебютний повнометражний іронічний детектив режисера Філіпа Сотниченка.

Цитати про фільм

З інтерв'ю режисера стрічки Філіпа Сотниченка

Для нас 1990-ті — це також важкий час, і ось ця «нуарність» влучно відображає реальність того періоду. Хоча звісно, що «Ля Палісіада» — це все ж ближче до неонуару, який існував до 1980-х чи постнуару, який існує досі, наприклад, «Мементо» Нолана чи «Сім» Фінчера.

На пітчингу Одеського міжнародного кінофестивалю, у 2019 році я хотів якось пожартувати чи вразити присутніх і вигадав такий жанр для свого фільму. Спершу я сказав «пострадянський неонуар», але потім до мене підійшла продюсерка з країн Балтії й порадила спростити до «пострадянський нуар», бо одночасно приставки й «пост» і «нео» — це складна конструкція. Тому ми спростили, хоча, звісно, що нуарне кіно — це фільми, які виникли при певних історичних обставинах і стосуються певної епохи. Я навіть коли на IMDb хотів додати до «Ля Палісіади» жанр «нуар», то мені не дозволили, бо нуарне кіно знімалося до 1950-х. — Про те, як виникло поняття «пострадянський нуар»

Стосовно кримінального контексту 1990-х, то, мені подобаються відеоархіви цієї епохи: усі ці хроніки затримань, слідчих експериментів тощо. Я це збирав, бо сама фактура зображення мені подобається. Якщо я знову зніматиму кіно, то можливо мені сподобається інший період і я захочу відобразити його, знімаючи на 16-ти міліметрову плівку. Якщо я знайду матеріали, які будуть цікаві, наприклад, про 1948 рік, то чому б ні? Тому 1990-ті — це період, який я не романтизую, але мене він дуже цікавить.

Я хотів досягнути атмосфери, яку я пам’ятаю з дитинства. Мені взагалі подобається кіно, в якому майже нічого не відбувається. Окрім того, ми не хотіли спекулювати на цих хутряних шапках та інших артефактах. Під час примірок ми навпаки знімали з акторів якісь елементи одягу 1990-х. Не хотілося, щоб ми робили ряджених героїв.