Малицька Костянтина Іванівна

Костянтина Малицька (30 травня 1872 — 17 березня 1947, Львів) — українська поетеса, прозаїк, перекладач, бібліограф, редактор, педагог, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині.

Костянтина Малицька
Стаття у Вікіпедії

Літературні псевдоніми та криптоніми: Горський Стефан; Кропивницька Віра; Лебедів Віра; Лебедова Віра; Лужанська Віра; Чайка Дністрова; Растик; Vanellus; Кр. Софія; В. Л.; К.; К. М.; К. М…; к. м.; М.; М-а; М-ка К.; Віра Л.[1]

Цитати

ред.
  •  

Пора! Великий час настав зараз, щоби з'єдналися усі серця жіночі в могутню силу, пора подати руку до великої боротьби і великої праці за народ![2]

Цитати з творів

ред.
  •  

Гей, у "Січи" товариство!
Кличе сурма кошова,
Най воскресне запорожців
Дивна слава та грімка.

Разом, браття, під прапор наш
Най нас клич єго веде;
Тілько смілі пут не знають
Тілько смілих воля жде.[3][4]

«Січовий поклик». Вірш Віри Лебедової (Костянтини Малицької). Музика народна на мотив «Мир вам браття»
  •  

Доволі сварились колись-то діди,
Пора нам єднатися нині.
Лиш в лучности сильні добудуть сини
І волі і щастя Вкраїні.[5][6]

«Марш Січовий». Вірш Віри Лебедової (Костянтини Малицької). Музика Ярослава Ярославенка
  •  

Сини катованих батьків,
Під стяги Січовії!
Не зломлять зєднаних борців
Ворожих сил затії.[2][7]

«Вгору прапор». Вірш Віри Лебедової (Костянтини Малицької). Музика народна на мотив пісні «Забудь же, доню, про нього»
  •  

Чом, чом, чом, земле моя,
Так люба ти мені,
Так люба ти мені?
Тим, тим, тим, дитино, знай,
Що води ті й ліси ——
Твій рідний край[8][9]

«Чом, чом, земле моя». Вірш Костянтини Малицької. Музика Дениса Січинського

Про Костянтину Малицьку

ред.
  •  

Засилають до Сибіру 1915 р.: «українізуй там ведмедів, якщо виживеш!» [10]
заснувала 16 українських шкіл у Сибіру.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Маслій М.М.. Нам воно святе!: Пісні січових стрільців. — Харків: Фоліо, 2016. — 186 с. — ISBN 978-966-03-7636-6