Малярчук Тетяна Володимирівна

Таня Малярчу́к (нар. 1983, Івано-Франківськ) — українська письменниця та публіцистка. Майстриня історичної прози. З 2011 мешкає в Австрії.

Малярчук Тетяна Володимирівна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Мені критика не потрібна — я не змінюся, не писатиму інакше, аніж пишу, аніж хочу писати.

Родина не може бути критиком, вона не могла би впливати на літературу. Родина дуже заангажована, має дуже суб'єктивне ставлення, їй важко догодити.

Натхнення є взагалі в літературі найважливішим. […] Я за цим слідкую, як за аналізами, як за фізичним станом. У мене все відбувається якось сезонно. А час між натхненням є депресивний, непотрібний — я нічого не роблю, нічого не люблю, цілими днями дивлюся телевізор, кіно… А коли приходить натхнення — стає дуже добре.

У літературі не може бути конкурентів, тут можуть бути тільки якісь міжособистісні тьорки. А конкуренція — то щось особисте, це біда кожного окремого автора.

Люблю іронічних людей, люблю людей без пафосу, спосіб мислення без пафосу. На все треба дивитися з іронією.

Робота — це з одного боку дуже добре, тому що ти трохи соціалізуєшся. Якщо ти людина, то мусиш бути соціальним, бо це одна з ознак особистості. Якщо ти не соціальний, то ти або божевільний, або тварина.

Філологи — то нереалізовані філософи.

Сумніваюся, що Київ потребує, аби хтось відчував себе киянином. Тут якось все інакше. Я тут себе вільно почуваю. Мені подобається, що Київ нічого від мене не вимагає.

Люди, які кажуть, що ми Європа, не знають ані центральної, ані східної України — це лише поза. Можливо є типаж, покоління дуже європейських людей… вони є в Києві, у Львові, у Харкові — у великих містах. Але в більшості — це не Європа.

Віра в текст — це найважливіша умова сприйняття тексту.