Миколай Коперник

Микола́й Копе́рник (пол. Mikołaj Kopernik, лат. Nicolaus Copernicus Torinensis або Thorunensis або Torunensis, ім'я при народженні — Nikolas Koppernigk; 19 лютого 1473, Торунь, Польща — 24 травня 1543, Фромборк, Польща) — польський астроном і математик, фізик, правник, дипломат, економіст, канонік, лікар і астролог. Автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.

Миколай Коперник

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

І був Аристарх судимий за те, що зрушив з місця святий центр світу.

Я віддаю перевагу задовольнятися тим, за вірність чого можу поручитися.

І чому нам не вважати, що добове обертання для неба є видимістю, а для Землі дійсністю.

Обов'язок філософа полягає в пошуках істини всюди і наскільки провидіння це тільки дозволяє людському розуму.

Складні рухи нелегко досить добре пояснити словами, тим більше що на слух сприймається гірше, якщо не бачать очі.

Щоб Твоїй Святості не здавалося, що щодо користі цієї праці я обіцяю більше, ніж можу дати, я переходжу до викладу.

Якщо вже видавати трактат — треба в передмові сказати все, що я думаю про право вченого шукати істину! І про право невігласів судити вченого.

Відкидаючи геоцентризм, ми опиняємося перед вибором — або шукати інший центр руху, до якого відноситься порядок розподілу планет, або допустити, що взагалі не було ніякого принципу розподілу.

Осуд може принести лише помірну користь, та й мало пристойного, бо тільки безсоромним умам властиві бажання бути скоріше насмішником Момом, ніж поетом-творцем. Крім того, я боюся, що хто-небудь може розсердитися на мене за те, що я інших лаю, а сам кращого не даю.

Я думаю, що важкість є не що інше, як деяке прагнення, яким божественний Зодчий обдарував частинки матерії, щоб вони з'єднувалися у формі кулі. Цією властивістю, ймовірно, володіють Сонце, Місяць і планети; йому ці світила зобов'язані своєю кулястою формою.

Філософи, зважаючи на незвичайну досконалість неба, називали його видимим божеством. Тому, якщо оцінювати переваги наук залежно від того предмета, який вони досліджують, найбільш видатною буде астрономія. Сама вона, що є безперечно главою благородних наук і найбільш гідним заняттям вільної людини, спирається майже на всі математичні науки.

Я довго вагався, чи публікувати свої коментарі про рух небесних тіл або наслідувати приклад деяких піфагорійців, які передавали філософські таємниці посвяченим і друзям, не письмово, а усно. Для того щоб найважливіші питання, з великою старанністю досліджувані знаменитими людьми, що не сплямовані людьми дозвільними, які не люблять віддаватися ніякій серйозній праці, крім прибуткових занять, або людьми обмеженими, які, займаючись науками з одного марнославства, втиралися між філософами. Як трутні між бджіл.

Я перечитав усі філософські книги, які тільки міг дістати; мені хотілося переконатися, не висловлював чи хто-небудь іншої думки про рух небесних сфер, крім того, якому вчили в школах. Я побачив у Цицерона, а потім у Плутарха, що «Земля обертається коло вогню». Втім, головні послідовники Піфагора, якими є Архітас Тарентський, Гераклід Понтійський та інші, вчили того ж — що «Земля не нерухома, але коло вогню обертається і не належить ні до найважливіших, ні до перших частин світу.

Багато інших вчених і чудових людей стверджували, що страх не повинен утримувати мене від видання книги на користь всіх математиків. Чим безглуздіше здається більшості моє вчення про рух Землі в цю хвилину, тим сильніше буде здивування і подяка, коли внаслідок видання моєї книги побачать, як всяка тінь безглуздості усувається найяснішими обставинами. Отже, здавшись на умовляння, я дозволив моїм друзям приступити до видання, якого вони так довго домагалися.

Що ж стосується порядку планет, то древні філософи побажали його встановити на підставі тривалості їх обертань, вважаючи, що з тіл, що мають однакову швидкість, здаватимуться рухомими повільніше ті, які знаходяться на більшій відстані, як це доводиться у Евкліда в «Оптиці». Тому вони вважають, що Місяць здійснює своє кругове обертання в найкоротший час, так як вона обертається найближче до Землі за найменшим колу. Найвищим є Сатурн, який у найбільший час обходить довжелезне коло. Нижче знаходиться Юпітер. Після нього йде Марс. Щодо Венери і Меркурія є різні думки внаслідок того, що вони не можуть віддалитися від Сонця на будь-яку відстань, як наведені вище планети.