Містельфи

«Містельфи» — пригодницька повість для дітей, яку написала Галина Вдовиченко.

Цитати

Вони живуть у кожній вежці львівського середмістя, майже на кожному горищі. Хто — вони? Міські ельфи. Містельфи.

Кожен містельф має заняття до душі. Кожен робить те, що йому найкраще вдається.

Дивні люди. Позбуваються одягу, навіть його не поносивши. Може, просто не встигають полюбити?

Він удавав впевненість і спокій, хоча й не надто переконливо.

Як же добре на білому світі, коли видерешся з темряви!

Їй хоча б раз на тиждень треба почути котрийсь із хоралів Баха. Лише тоді, мовляв, вона чудово почувається.

Вона й сьогодні прокинулася разом із сонечком. Шкода, що мало хто бачить місто в ці спокійні хвилини — мабуть, найкращі за добу.

Секрет смачнющих бубликів у тому, що Тея місить тісто з любов'ю.

Містельфи завжди тримаються осторонь від людей. У кожного своє життя: у тих своє, у тих — своє.

Дафні дуже прикро, що вона порушила важливе правило. Вона міркувала: шкодує чи не шкодує, що вчинила саме так? Мабуть, таки ні. Бо хіба із правила не варто зробити виняток, коли плаче маленька дівчинка?

Нічого доброго в замкненому просторі немає. Надто для таких вільних створінь як містельфи. Що може бути кращим за небо? За безмежне чисте небо?..

Чим їм, скажіть, велосипеди погані? А в разі потреби — онде таксі! Але ж ні, кожному машину подавай! А тоді стирчать у заторах і всюди спізнюються. Де логіка?

Місто — наш спільний дім… Незалежно від того, хто де живе. Як щось у місті буде негаразд, то це відчують геть усі. І в підвалах, і на горищах.

Місто без книжок уже не буде таким, як місто з книжками.

Суцільні стреси! А будь-який стрес, як відомо, найкраще знімати фізичними вправами та рухливими іграми.

Лише наша згуртованість і спільний план дій зупинять цих потвор.

Не всі знання з книжок… Життя — теж хороший учитель.

Загальна дратівливість — це прояв колективного страху, в який занурилося місто, паралізоване очікуванням чогось іще гіршого.

Не все так безнадійно, як видається, адже є ті, кому не байдуже — люди і містельфи. Є кому опиратися спільній загрозі. Шо можуть одні, того не можуть інші. Треба об'єднати зусилля. І головне — гнати зневіру геть, не занепадати духом.

Перш за все — не втрачати пильності, не сидіти склавши руки, бо тоді точно програємо!

Не всього можна досягти силою. Є ще кмітливість, є винахідливість, є сила розуму.

Найсильніший хід — скористатися силою противника, спрямувавши її на нього самого.

Якби ж то люди знали, як виглядає місто з висоти містельфійського польоту! Яке воно прекрасне, коли дивитися на нього згори!

Бо якщо чогось не бачиш, це ще не означає, що цього немає на світі…

Джерела

Галина Вдовиченко. Містельфи. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. — 144 с.