Надія Мурад

Надія Мурад Басі Таха (нар. 1993 р., Кочо, Ірак) — іракська правозахисниця єзидського походження, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу із сексуальним насильством у військових конфліктах. Включена журналом Time до 100 найвпливовіших людей світу 2016 року.

Надія Мурад

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати із книги Надії Мурад "Остання дівчина. Історія мого полону і мій бій з Ісламською державою"

Залишати будинок зі страху - одна з найгірших несправедливостей, з якою стикаються люди.

Єзидських дівчат терористи вважали «невірними», і, відповідно до їх тлумачення Корану, згвалтування рабині — не злочин.

Туга за місцем, якого більше немає, ніби змушує зникнути і тебе.

Часом, щоб звикнути до нових небезпек, потрібно лише трохи приборкати свої мрії. Забути про те, що хочеш закінчити школу, влаштуватися на не надто важку роботу, вдало вийти заміж. Це зовсім не важко, особливо якщо переконати себе, що твої мрії з самого початку були нездійсненними.

І найбільше я хочу стати останньою дівчиною в світі з такою історією, як моя.

Яка може бути поважна причина, щоб відмовляти безневинним людям в притулку?

Всі чоловіки були однакові, всі вони були терористами, які вважали за потрібне знущатися над нами.

Будь-якій жінці в Іраку, не дивлячись на її релігійну приналежність, доводиться постійно боротися за все - за місце в парламенті, за контроль над народжуваністю, за право навчатися в університеті. Все це стало результатом довгої боротьби.

Нікому із тих, хто закінчили іракську школу не спадало на думку, що ми заслуговуємо на право захищати нашу релігію або що в нескінченній війні є щось погане або хоча б дивне. У школі нас учили насильству з першого дня.

Більшість вважала, що все це в далекому минулому, що ми живемо в сучасному цивілізованому світі, де ніхто не буде винищувати цілий народ через його релігію. Я теж так вважала.

Я допоміг йому не через політику, - сказав він. - Я допоміг йому, бо він людина і я людина.

Тоді я навіть не уявляла, що в мене починається нове життя. Тепер я знаю: вчинені проти мене злочини змусили мене народитися заново.

Я плакала, тому що мені вдалося вибратись, і я думала, що не заслужила такого везіння; але тут же поверталася до думки, що ніякого везіння і не було.

Зараз я шкодую про те, що не старалася як слід запам'ятати кожну деталь в будинку - яскраві подушки у вітальні, запах приправ на кухні, навіть звуки води, що капає в душі. Але я тоді не знала, що покидаю його назавжди.

Закінчивши свою розповідь, я говорю, що кожен єзид хоче, щоб членів ІГІЛ покарали за геноцид, і що у владі присутніх врятувати беззахисних в усьому світі. Я кажу, що хочу подивитися в очі чоловікам, що ґвалтували мене і закликати їх до відповіді. І найбільше я хочу стати останньою дівчиною в світі з такою історією.

Ізоляція навчила нас дорожити своїми зв'язками, а бідність - до всього ставитися практично.

Чим більше кричиш - тим більше проблем - це я вже засвоїла.

Деякі сусіди-мусульмани навіть відвідували нас під час облоги, привозили їжу і запевняли, що наші страждання - їх страждання. Прикладаючи руку до серця, вони говорили: «Ми вас не залишимо». Але рано чи пізно вони нас залишили.

Мортеджа поводився, як дитина, якій нарешті дозволили поласувати частуванням, і я ніколи не забуду, як інший охоронець дбайливо ставився до своїх окулярів, і дуже грубо до мене, людини.

Померти було куди краще, ніж перетворитися в товар, який передавали з рук в руки; ніж терпіти нескінченне насильство, що руйнує наші тіла.

Найгірше було згвалтування. Воно позбавляло нас людської гідності і зачиняло дорогу до нормального життя - до того, щоб повернутися в суспільство езидів, вийти заміж, народити дітей і бути щасливою. Ми радше б погодилися, щоб нас убили, ніж згвалтували.

Джерела

• https://www.livelib.ru/book/1002849845/quotes-poslednyaya-devushka-istoriya-moego-plena-i-mojo-srazhenie-s-islamskim-gosudarstvom-nadiya-murad-base-taha
• https://mybook.ru/author/nadiya-murad/poslednyaya-devushka-istoriya-moego-plena-i-moyo-s/citations
• https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2598043-nobelivsku-premiu-miru-vrucili-pravozahisnici-j-likaru.html