«Оголошено вбивство» (англ. A Murder is Announced) — детективний роман англійської письменниці Агати Крісті, виданий в 1950 році.

Оголошено вбивство
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

«Оголошується вбивство, яке відбудеться у п'ятницю, 29 жовтня, у «Літл-Педоксі» о пів на сьому вечора. Запрошуємо до участі всіх знайомих та друзів».[1]

  •  

Прибирати у великому будинку навіть легше, ніж у малому. Ти маєш змогу крутитися набагато швидше, витираючи підлогу та речі, бо твій зад не натикається на меблі, як то буває в малих кімнатах.[2]

  •  

Я думаю, багато з цих переміщених осіб відчувають, — і мабуть, вони мають рацію, — що наші співчуття і симпатія залежать від жорстокостей, які їм довелося пережити, а тому вони перебільшують і вдаються до вигадок.[3]

  •  

Я б залюбки щось міг би підказати їй — але яка з цього користь, коли ці молоді жінки нікого не слухають. Гадають, їм усе відомо, бо вони, бачте, надягли штани та всілися на трактор.[4]

  •  

Сьогодні нам нечасто щастить побачити шматок чистого золота — навіть обручки вони виготовляють із тієї бридкої сірої платини. То жебрацькі прикраси, так я вважаю, — хоч би яку захмарну ціну вони коштували.[5]

  •  

Тонкі нитки, що утримували спільноту англійського сільського життя, розірвалися. У місті давно вже ніхто не намагався близько познайомитися зі своїми сусідами. Але тепер ніхто не знав свого сусіда й у селі, навіть якщо він себе переконував у тому, що знає…[6]

  •  

Теннісон незабаром знову ввійде в моду. Навіть тепер, коли ти увімкнеш радіо ввечері, ти почуєш «Королівські ідилії», а не того нескінченного Тролопа. Тролоп завжди здавався мені неймовірно манірним і неприродним. Читати його, звісно, можна, але захоплюватися ним не слід.[7]

  •  

Мені так часто доводилося чути, як люди кажуть: «Я волію, щоб у мене на столі були тільки квіти, а не їжа без них». Але чи часто цим людям не було чого їсти? Вони не знають, що означає, — ніхто не знає, поки не пережив, — бути по-справжньому голодним.[8]

  •  

Якби я прагнула здобути гроші тільки для себе, то принаймні не обманювала б ані себе, ані когось іншого. Та коли я почну переконувати себе, ніби вони потрібні мені для добра, то зможу переконати себе й у тому, що когось убити за них — не такий уже великий злочин.[9]

  •  

Справжню загрозу цивілізації несе, безперечно, Росія.[10]

  •  

Ти можеш досягти дуже багато, аби тільки вистачило зухвалості…[11]

  •  

— Ліпше не розповідайте мені про всі ці оборудки та обміни. Вони всі протизаконні, — сказав Кредок.
— У такому разі не слід ухвалювати таких ідіотських законів.[12]

  •  

Я кажу він, бо так легше, проте я не бачу причини, чому це мав бути чоловік, а не жінка, якщо, звісно, обминати увагою той факт, що всі чоловіки — брудні собаки.[13]

  •  

— Я категорично не згодна з тим, що всі люди, які чинять злочини, божевільні, — прогавкала міс Гінчкліф. — Я переконана, що розум у злочинця відзначається міцним і жахливим здоров'ям.[14]

  •  

Слабкі й добрі люди часто бувають дуже зрадливі. І якщо вони мають претензії до життя, то втрачають ту слабку моральну силу, яка їх у ньому підтримує.[15]

  •  

Коли слабку людину опановує страх, вона стає неймовірно жорстокою від жаху й повністю втрачає самовладання.[16]

  •  

Людей, які мають претензії до світу, завжди треба боятися. Вони вважають, що життя в боргу перед ними.[17]

  •  

Те, що робить вас щасливим або нещасливим, перебуває десь у вашій середині.[17]

  •  

Найбільша вада вразливих людей — це те, що вони збуджуються надто швидко й можуть завчасно все зіпсувати.[18]

Джейн Марпл

ред.
  •  

— Вона мені не родичка. — І додав із глибокою шанобливістю в голосі: — Вона лише найкращий детектив із будь-коли створених Богом. Природний геній, вирощений на придатному ґрунті.[19]

  •  

Міс Джейн Марпл була майже такою самою, якою уявив її собі Кредок. Лише набагато лагідніша й набагато старша. Вона здавалася дуже старою. У неї було білосніжне волосся, рожеве зморшкувате обличчя й добрі невинні сині очі, і вона була закутана в м'яку вовну. Вовна обгортала її плечі у формі плаща, і вовна лежала в неї на колінах, бо вона, як згодом з'ясувалося, плела теплу пелюшку для немовляти.[20]

  •  

Двадцять фунтів — це кругла сума, яку я відкладаю на платню слугам і на книжки. Що ж до моїх особистих витрат, то на них я зазвичай виділяю сім фунтів.[21]

  •  

Насправді я не наділена якимись помітними обдаруваннями — крім, можливо, певного знання людської природи. Люди, як я вважаю, схильні бути надто довірливими. А щодо мене, то, боюся, я завжди віддаю перевагу найгіршому з варіантів того, що сталося. Я не бачу там нічого позитивного. Але подальші події надто часто доводять, що я мала слушність.[22]

  •  

В нашої старої кицьки справжня спортивна хватка. Життя не дарувало їй великих хвилювань, і розслідування вбивства — для неї неабияка розвага.[23]

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Аґата Крісті. Оголошено вбивство; Пер. з англійської: В. Шовкун. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. — 304 с. — ISBN 978-617-12-4567-9