Тесленко Олександр Костянтинович

Тесленко Олександр Костянтинович (22 грудня 1948, Сталіно — 10 червня 1990, Київ) — український письменник-фантаст, журналіст, укладач збірників. З 1979 року член Спілки письменників України.

Тесленко Олександр Костянтинович

Стаття у Вікіпедії

Цитати Олександра Тесленка

Непередбачене передбачення. Захід сонця в густу траву. Спогад перший. Останнє побачення. Вічний докір. Невже я живу? — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

Наша совість народжена вдруге. Хай з реторти, а все-таки є. Передбачення болю і туги Захід. Сонце. Твоє і моє. — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

Сьогодні я чітко визначився — буду військовим. Я переконаний, для того, щоб на планеті був мир, треба міцно тримати в руках зброю. Наш світ жорстокий і брудний, і для мене зовсім не є великим задоволенням відчувати себе частиною нашої броньованої, замаскованої, на гусеничному ходу державної потвори, начиненої бінарними та нейтронними зарядами. Але кожен народився для того, щоб жити, і боротися за життя, і перемагати. Я маю свою мету. І я йду. Не до смерті, хоча й знаю, що я не вічний і віх мій короткий. Я йду не в безсмертя. Чудес не буває. Я намагаюсь безстрашно і чесно просто йти по палаючій линві життя. — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

Як нам набридло все. Чи просто ми втомились? Від мудрих слів і від ганебних дій. І навіть цвіркуна сюрчання безневинне дратує нас. — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

Заплющуєм повіки ще лиш на ніч, та мов назавжди. Нам вже все одно. Одне болить, дратує, спать не дасть — цвіркун, лайдак нещасний, дрібна погань, порушив наш священний спокій, перекричавши мегатонну благодать. — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

Див. також

• Генерал передчуває