Величезна кількість наших чиновників — боягузи. Вони абсолютні боягузи, і от у цьому сенсі ми не далеко пішли від Росії. Бо одна і та сама людина може йти з автоматом проти орків воювати і в той же час не наважується видати якийсь наказ, якщо немає команди «згори». Хоча можливість видати такий наказ прямо передбачена законом. <…> Директорів, які здатні ухвалювати власні рішення, на жаль, небагато. Більшість з них просто на все життя перелякані саме от цією ординською моделлю, яка в нас зберігається. Таке підпорядкування, коли людина не здатна ухвалити рішення. Є 2 підходи: роби те, що дозволено, або роби те, що не заборонено. Так-от, демократична модель — робити те, що не заборонено. Це може бути не передбачено чинним законодавством, але нема заборони — можна робити. Але вони перелякані, вони жахливо перелякані. <…> Це небажання бути людьми відповідальними, а бажання бути перекладачами папірців — воно дуже сильне. І це те, що дуже, на жаль, поєднує нас з росіянами.[1]
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі