П'єр-Симон Лаплас
П'єр-Сімо́н Лапла́с (фр. Pierre-Simon Laplace; 23 березня 1749 — 5 березня 1827) — французький математик і астроном; відомий своїми працями в галузі диференціальних рівнянь, один із творців теорії ймовірностей.
П'єр-Симон Лаплас | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Мова аналізу, найдосконаліша з усіх, сама по собі є потужним знаряддям відкриттів, а її позначення, особливо коли вони належним чином і вдало підібрані, становлять численні зародки нового числення.[3] |
Думка зобразити всі числа дев'ятьма знаками, надаючи їм, окрім значення за формою, ще й значення за місцем, така проста, що саме через цю простоту важко зрозуміти, наскільки вона чудова. Як нелегко було прийти до цього методу, бачимо на прикладі найвизначніших геніїв грецької науки Архімеда і Аполлонія, для яких ця думка лишилася невідкритою.[4] |
У свої формули математик тепер включає всю планетну систему, її послідовні зміни.[5] |
Диференціальне числення таке саме точне, як і інші алгебраїчні операції.[5] |
Найважливіші питання життя — це здебільшого лише проблеми ймовірності. Вірніше б сказати, що майже всі наші знання тільки проблематичні; і в тому невеликому числі речей, які ми можемо пізнавати з певністю, навіть у математичних науках, основними засобами відкриття істини є індукція та аналогія, що ґрунтуються на ймовірностях. Таким чином, уся система людського знання пов'язана з теорією ймовірності.[5] |
Теорія ймовірностей — це, власне, тверезий глузд, зведений до обчислення: вона дає нам змогу оцінювати з точністю те, що проникливий розум відчуває немовби інстинктивно, часто навіть не усвідомлюючи цього. Якщо взяти до уваги аналітичні методи, які свою появу завдячують цій теорії; істинність принципів, на яких вона ґрунтується; витончену й вишукану логіку, якої потребує прикладення їх до розв'язання задач; суспільно корисні установи, що спираються на цю теорію; поширення, якого вона набула і ще може набути при застосуванні її до найважливіших питань натуральної філософії та моральних наук; якщо, далі, врахувати, що навіть у галузях, які не піддаються обчисленню, вона дає нам найпевніші поради, щоб ми керувалися ними у своїх судженнях, і навчає уникати ілюзій, які часто зводять нас на манівці, — то ми переконаємося, що немає науки, ціннішої для наших міркувань, науки, яку з більшою користю можна було б ввести до системи народної освіти.[5] |
Цитати про автора
ред.Можна без перебільшення сказати разом з Лапласом, що винайдення логарифмів, «полегшивши працю астрономові, подвоїло йому життя». |
|||||
— Ф. Кеджорі[7] |
Дуже шкода, що, як зауважив Бертран, «не можна добре зрозуміти обчислення імовірностей без читання Лапласових праць» і що «не можна зрозуміти Лапласових праць без попередніх глибоких математичних студій». |
|||||
— Е. Девіс[8] |
Примітки
ред.- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 17
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 69
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 107
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 171
- ↑ а б в г Математика в афоризмах, 1974, с. 197
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 198
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 180
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 210
Джерела
ред.Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.