Петер Гандке
Пе́тер Га́ндке (нім. Peter Handke, нар. 6 грудня 1942, Альтенмаркт, Ґріффен, Каринтія) — австрійський письменник і перекладач, нагороджений багатьма преміями. Лауреат Нобелівської премії за 2019 рік.
Петер Гандке | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати Петера Гандке
ред.Я пам’ятаю, як писав про громадянську війну в Югославії. З того було багато шуму, і я це цілком розумію. Тож я думаю, це було справді сміливе рішення Академії нагородити мене. Я не переможець. Вони обрали лише мої роботи, але я не почуваюся переможцем. Це просто якась дивна форма свободи, чи щось таке. Я не почуваюся винним.[2] |
Цитати з творів Петера Гандке
ред.Жінка, яка народилася в таких умовах, була заздалегідь приречена. Можна сказати і втішно: у неї принаймні не виникало страху перед майбутнім. Ворожки на храмових святах пророкували майбутнє по руці тільки хлопцям, а у жінок яке майбутнє — сміх та й годі. Немає права на ініціативу, все заздалегідь визначено: перші загравання, смішки, збентеження, пізніше перший раз — чуже холодне обличчя, до якого потроху звикаєш, перші діти, недовгі хвилини з усіма після метушні на кухні, глухота до неї оточуючих, її глухота до оточуючих, звичка розмовляти з самою собою, хворі ноги, розширення вен, а там неспокійний сон, рак матки, і зі смертю виконане приречення. Все це становило елементи дитячої гри, в яку охоче грали місцеві дівчинки: втомилася — дуже втомилася — хвора — тяжко хвора — померла.[3] — «Без бажання немає щастя» |
Кішка «стає все більш неприступною і царською»: ще трохи — і вона породить своє перше слово.[3] — «Вчення гори Сен-Віктуар» |
Тільки застебнуті на всі гудзики пам'ятають себе.[3] — «Вчення гори Сен-Віктуар» |
Взагалі в моїх спогадах більше речей, ніж людей: танцююча дзига на безлюдній вулиці серед руїн, вівсяні пластівці в чайній ложці, сіра каша, яку нам роздавали в жерстяній мисці з російським штампом, — а від людей залишилися в пам'яті тільки деталі: волосся, щоки, вузлуваті шрами на пальцях; у матері ще з дитинства на вказівному пальці був рубець, і за цей горбок я міцно тримався, коли крокував з нею поруч.[3] — «Без бажання немає щастя» |
Говоріть, що хочете. Чим глибше ви переконані, що можете про мене щось сказати, тим більше я звільняюся від вас. Іноді мені видається, ніби щось нове, що я дізнаюся про людей, відразу ж втрачає силу. Якщо мені в майбутньому хтось стане пояснювати, яка я, — навіть бажаючи мені полестити або підтримати мене, — я не допущу такої зухвалості.[3] — «Жінка-лівша» |
Цитати про Петера Гандке
ред.
|
Інший варіант: У 2014 році Гандке закликав до скасування Нобелівської премії, заявивши, що це «помилкова канонізація» літератури. Той факт, що він отримав її зараз, доводить, що він мав рацію. Сьогоднішня Швеція: апологет військових злочинів отримує Нобелівську премію, в той час як країна брала участь у переслідуванні справжнього героя нашого часу Джуліана Ассанжа.[4] |
|||
— Славой Жижек |
Ніколи не думав, що мене буде нудити через рішення Нобелівської премії.[1] |
|||||
— Еді Рама, прем'єр-міністр Албанії |
Рішення щодо Нобелівської премії завдало величезного болю незліченним жертвам.[1] |
|||||
— Хашим Тачі, прем'єр-міністр Косова |
— PEN America |
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Скандал навколо "Нобеля" з літератури: чому багатьох обурило нагородження Петера Хандке
- ↑ Югославський паспорт і невизнання геноциду. Чому Петер Гандке отримав нобелівку попри скандал?
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Петер Хандке — цитаты на livelib.ru
- ↑ Нобелівський скандал: лауреат премії з літератури викликав хвилю критики в усьому світі