Лесь Подерв'янський

Лесь Подерв'янський (справжнє ім'я: Олександр Сергійович Подерв'янський; нар. 1952) — український художник і автор сатиричних п'єс.

Лесь Подерв'янський

На фестивалі «День Незалежності з Махном» (2006)

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Інтерв'ю

• Парадокс України в тому, що її еліта завжди представляла її гіршу частину, хоча має бути навпаки…
  • Парадокс Украины в том, что ее элита всегда представляет ее худшую часть, хотя должно быть наоборот…

• Справжнє мистецтво — це кілька прошарків. Деякі бачать тільки те, що зверху лежить. Освічена людина сприймає все набагато глибше.

• Український гумор був, є і буде, і його абсолютно неможливо втягнути в телевізор, через його очевидну «неформатність». Тому ящик живе за своїми дебільними законами, а живе українське слово — за своїми. І вони практично ніколи не перетинаються.
  • Украинский юмор был, есть и будет, и его совершенно невозможно втащить в телевизор, ввиду его очевидной «неформатности». Поэтому ящик живет по своим дебильным законам, а живое украинское народное слово — по своим. И они практически никогда не пересекаются.

І коли зібралося дох*я, то вже тоді можна. Коли дох*я, то зразу видно. І тут можливий такий диспут. Один каже кум: вже зібралося дох*я. А другий каже: ні, ще трішечки не дох*я. Давай почекаємо. — Так пояснив, що термін Майдан і "дох*я" треба внести в Конституцію.

Я вважаю, що жінки такі ж люди, як і ми. . — Під час Львівського книжкового форуму 2015 Лесь Подрев’янський спілкувався з читачами та відповідав на їх запитання.

• Ми живемо у лайні і робимо вигляд, що це — гладіолуси.

П'єси

• Василь.
  Недосконалість світу заїбала
  І завела в ці нетрі нас с дружком:
  Ми не бажали більше брати участь
  У змаганні всіх тих недоносків,
  Що цілий день тільки і думають про те,
  Яким би робом їм залізти в телевізор,
  В маленьку цю коробочку
  Із сурлом чорнопиким,
  Що продукує цінності духовні,
  А сам, падлюка, зроблен із пластмаси,
  Яка до світу матер'яльного належить.
  З цим парадоксом заїбався я —
  Не хочу більше я дивитись на блядєй,
  На тлі яких опецькуватий недоумок
  Викручує фігури рітуальні
  Своєю сракою колгоспною, в перерві
  Між засіданням в парламенті.
  Там про духовність трохи попиздів —
  І знов біжить співати в телевізор.
  І шо за жизнь в людей, чому не міг
  Він всидіти на місці, у колгоспі?
  Він був би там завклубом, і дівчатам
  Співав би він про кропиву їбучу,
  Що нею був колись відпизджений в дитинстві,
  І з того часу він забуть її не може,
  Бо срака ще йому болить і досі…
  («Блєск і нищета підарасів»)

• Валька. Мурзік, киць-киць-киць!..
  Голос Мурзіка з сіней. Я січас…
  («Казка про рєпку, або Хулі не ясно?»)

• Гамлєт. Не можна мстить. Повинні ми любити всіх підорасів, злодіїв, убивць. Бо кожний з них — народ, всі — богоносці.
  Привид (іронічно). То може ти і м'яса не їси?
  («Гамлєт, або Феномен датського кацапізму»)

• Буратіно. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. І так і сижу всьо время.
  («Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!»)

• Мальвіна (сама до себе). Курва. Вона устала — целий дєнь в ваннє сідєть, вона устала… а я не устала! Сука голая!
  Красна Шапочка. Я нє голая, а обнажонная.
  («Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!»)

• Учитель атеїзму.
       …Скорiш за все
  Ексгiбiцiонiст забрався на сосну.
  Дiвчаток недозрiлих наших хоче вiн
  Злякать з сосни зненацька видом хуя.
  («Павлік Морозов. Епічна трагедія»)

• Савва Морозов.
  Пиздять, що ти пророк — пророчествуй, що знаєш,
  Або уйобуй, щось одне iз двух.
  Таких гандонiв часто бачив я,
  Що всiм пиздять: я — гуру, я — учитєль!
  Несiть менi усi по три рубля
  І мудростi вам дам я дохуя.
  А сам читать умiє по складам
  І голосно пердить в компан'ї дам.
  («Павлік Морозов. Епічна трагедія»)

• Голос Магарича. А ти, курва, як ще кого-небудь пустиш — я тобі гланди через сраку вирву!
  Люда уходить, подзенькуючи [пустим] посудом.
  Голос Магарича. На чьом ми зупинились, господа?
  («Піздєц»)

• Зоя Жорівна. Нервове посмикування білочки — це живе свідоцтво міці нашого електричного струму, а також розплата за загублену білочкою тайгу.
  («Цікаві досліди»)

Назар Сивуха. Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл? Самуїл (просто). Да, я – пророк Самуїл. Альфред Юхимович. Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророкуй, шо з нами буде! Пророк Самуїл. А шо буде? Нічого не буде – Піздєц буде!!!

Як остопизділи менi мiстичнi блядi, 
Обвiшанi восточною хуйнею, 
Що перед тим як взяти хуя в рота
Повинні привести себе у резонанс 
З ефiром свiтовим.