Євромайдан
Євромайдан — масові мітинги, демонстрації, студентські страйки та інші акції протесту в Україні, які розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.
Цитати
ред.З українського боку
ред.Вікторе Федоровичу, народ на Майдані. Ви перейшли червону лінію. Ви вже не президент після 1 грудня. Уряду «кровососів» захотілося наших грошей і крові наших дітей. І це вже не уряд. Однак це вже не той народ, який ви звикли бачити у Донецьку… Так, «Батя своїх дітей не здає», але краще бути сиротою, ніж мати такого батька. |
|||||
— Юрій Луценко, виступ на Євромайдані 8 грудня 2013[1] |
Завдяки Майдану та руху волонтерства я вкотре переконалася, що ядро української нації чисте і позитивне. Я завжди це відчувала, але зараз це підтвердилося на практиці. Дуже пишаюсь тим, що я є частиною цього.[2] |
|||||
— Ната Жижченко |
— Ярослав Грицак |
...інтелектуально постмодернізм вичерпався. А фізично він помер на Євромайдані. Його захисники показали, що людські права, демократія це не просто концепти, а цінності, за які варто віддати здоров'я і навіть життя.[4] |
|||||
— Ярослав Грицак |
Лягли спати в Україні — прокинулися в Білорусі… — про ніч, коли розігнали Євромайдан |
|||||
— Анатолій Гриценко, 30 листопада 2013[5] |
Майдан має бути всередині кожного з нас. Майдан — це не брати хабарі, не казати неправди, не рахувати чужих грошей, не заздрити успіху інших, а навпаки — радіти будь-якому успіху будь-якої людини, не бити дітей, купувати квіти нашим жінкам, мити ноги матерям. |
|||||
— Данило Яневський, грудень 2013 (інтерв'ю) |
На Майдані народжується або й вже народилася спільнота, яка є хрестоматійним прикладом громадянського суспільства — його майже чистий субстрат. Ця спільнота ідентифікує себе на основі спільних цінностей: гідності, чесності, ненасильництва, взаємодопомоги, готовності до самопожертви. В такому чистому вигляді громадянського суспільства зараз немає навіть у Європі, де людей об'єднують здебільшого спільні інтереси: пенсії, зарплати, тощо. Я не можу собі уявити в жодній європейській країні, аби люди декілька тижнів мерзнули під загрозою бути «зачищеними» у будь-який момент заради досить абстрактних цінностей, не пов'язаних із «покращенням життя вже зараз». Український Майдан, який зібрався «заради Європи», значно переріс саму Європу і її політиків. Ми бачимо, як європейські політики готові зраджувати «європейські цінності» через страх чи якісь власні політичні або й економічні інтереси — Майдан на такий компроміс поки не готовий йти. |
|||||
— Кирил, архимандрит Української православної церкви Московського патріархату, 13 грудня 2013[6] |
Наш план зрозумілий: це вже не мітинг, не акція. Це — революція. …Сьогодні тут помирає УРСР. Це її похорон. |
|||||
— Юрій Луценко, 1 грудня 2013[7] |
На першому місці для мене — захист молодого покоління. Воно унікальне у своїй нерадянськості. Це перше покоління негомосовєтікусів. І головне — не кинути його під танки. Бо в Україні так уже було не раз, що цвіт патріотичний виростав, а якась чергова армія його стинала. Зберегти це покоління є пріоритетом, навіть якщо доведеться закрити Майдан. |
|||||
— Мирослав Маринович, 16 січня 2014[8] |
Ті, хто побили хлопців і дівчат на Євромайдані — нелюди. Щодо інформації про підтягнення до Львова додаткових спецпідрозділів міліції. Не маю наразі підтвердження цьому, але хочу попередити. Якщо хтось має намір повторити подібне побоїще у Львові, перед ними стануть не лише кілька тисяч студентів, які зараз є на львівському Євромайдані. У Львові вийде все місто! — коментуючи розгін Євромайдану |
|||||
— Андрій Садовий, міський голова Львова, 30 листопада 2013[9] |
Те, що зараз відбулося, я розцінюю як третю українську революцію новітнього часу. Друга була в 2004 році. Перша була напередодні відновлення української незалежності. Це 1989 рік, 1990-й, 1991-й. Тоді теж відбувалися по всій Україні і в столиці мітинги масові, демонстрації. Не було такого стояння, все динамічніше було. Але таких репресивних заходів навіть комуністична влада не застосовувала щодо громадян. |
|||||
— Володимир Василенко, 31 січня 2014[10] |
Я побачив фотографію козака, якого роздягли на морозі і знущалися над ним і фотографувались. Це є символ України. Він роздягнений, голий, на морозі і високо підняв голову… Оце є Україна. Він голий, на морозі, а голову підняв! Не схилив — оце є український народ, і всі супротивники нехай бачать і пам'ятають — народ незламний. Якщо народ духом не переможений, то зброєю його ніколи не переможеш. Ми духом сильні, але ми хочемо миру і хочемо злагоди. |
|||||
— Філарет, предстоятель Української православної церкви Київського патріархату, інтерв'ю 5 каналу, 25 січня 2014[11][12] |
Я вам кажу абсолютно чесно: ні президент, ні прем'єр-міністр не знали про проведення цієї операції.[13] — про розгін Євромайдану |
|||||
Я вам говорю абсолютно откровенно: ни президент, ни премьер-министр не знали о проведении этой операции. | |||||
— Микола Азаров, прем'єр-міністр України, 3 грудня 2013 |
Я сиджу, плачу, покриваюся мурашками, міняю корвалол і валідол, і в мене розривається серце. Якби я була молодшою, то, без сумніву, була би там. Що можна тут вдіяти, коли люди так зациклені на владі та на своїх неймовірних багатствах, і вони це не віддають? Вони інші люди, мабуть, і по-іншому все сприймають. У цій страшній і важкій історії мене обурює, що люди з боку Антимайдану спокійно говорять про кров, смерті й у них не спиняється серце за кожного вбитого. Я не можу зрозуміти цього! Ну гаразд, якби це говорив якийсь маніяк збочений, який отримує задоволення від смерті, а це ж наче люди. Гинуть люди, руйнуються материнські серця, а вони спокійно про це говорять. Вони не каються, не хрестяться, ні око, ні війка в них не затремтить, ні рот не виразить хоча б якусь гримасу скорботи. Вони думають, що винищують не людей, а якихось тварин. Я навіть мураху не можу вбити! …Як можна довести людей до стану, коли вони вбивають одне одного, а в тих, від кого все залежить, не тіпнеться нічого на обличчі?! Що вони роблять?! Хто вони?! Кати Освенціма?! |
|||||
— Ада Роговцева, акторка, 18 лютого 2014[14] |
Якщо порівнювати з Майданом 2004-го року, тоді на медиків ніхто не нападав і їх не бив. Але під час останніх подій ситуація була зовсім іншою. Достатньо згадати розгром медичного пункту на Грушевського, пізніше було спалено Будинок профспілок, де знаходився великий склад медикаментів і медичного інструментарію – апаратів штучної вентиляції, дефібрилятори і т. ін. Очевидно, що влада грубо порушувала Міжнародну конвенцію, яка передбачає захист прав поранених, медиків та цивільного населення. Цю конвенцію було прийнято світовим співтовариством в Женеві у 1949-му році, а Україна її ратифікувала в 1954-му році. |
|||||
— Микола Поліщук, український нейрохірург, який надавав медичну допомогу постраждалим на Майдані 18-20 лютого; інтерв'ю для «Главкома», 28 лютого 2014[15] |
Я аплодую тим, хто вийшов за європейську інтеграцію. |
|||||
— Віктор Янукович, 26 листопада 2013[16] |
…в Європу треба входити впевненим твердим кроком, а не вриватись на революційному коні. |
|||||
…в Европу надо входить уверенным твердым шагом, а не вламываться на революционном коне.[17] | |||||
— Андрій Шишацький, голова Донецької облдержадміністрації, 1 грудня 2013 |
Як бути в ситуації, коли в квартирі одного кожен день пиятика, гулянка, а сусіди хочуть спати?.. — про причини розгону Євромайдану |
|||||
Как быть в ситуации, когда в квартире одного каждый день пьянка, гулянка, а соседи хотят спать?..[18] | |||||
— Михайло Чечетов, 30 листопада 2013 |
Мене, до речі, також кликали виступати на майдані. Але я сказав, що не збираюся співати перед бандитами. А ось у Крим, у Севастополь із задоволенням поїду. |
|||||
Меня, кстати, тоже звали выступать на майдане. Но я сказал, что не собираюсь петь перед бандитами. А вот в Крым, в Севастополь с удовольствием поеду.[19] | |||||
— Йосип Кобзон, інтерв'ю 12 березня 2014 |
Молюсь, чтобы Господь послал в сердца людей страх и чтобы Бог послал им болезнь в дом и на улице, страх на улице и страх в доме, чтобы они сожрали друг друга, пусть гад сожрет гада — я жалеть о них не буду. | |||||
— Андрій Ткачов |
Україна як Ватикан: якщо над Майданом з'являється чорний дим — треба чекати на зміну Папи.[21] |
|||||
Украина как Ватикан: если над Майданом появляется черный дым — надо ждать смены Папы. | |||||
— Михайло Задорнов |
Майдан – це була справедлива акція проти тупого уряду Януковича, і я б усіма руками був із Майданом. І так само справедливо це могло закінчитись, якби підписані документи були виконані. У вересні Януковича вже не було б, а була б легітимна обрана народом влада. А в результаті стався воєнний переворот. Якщо умови не виконуються, я ставлю під сумнів гідність та честь. |
|||||
Майдан – это была справедливая акция против тупого правительства Януковича, и я всеми руками был бы с Майданом. И так же справедливо это могло закончиться, если бы подписанные документы были выполнены. В сентябре Януковича бы уже не было, а была бы легитимная избранная народом власть. А в результате произошел военный переворот. Если условия не выполняются, я ставлю под сомнение достоинство и честь.[22] | |||||
— Микита Михалков |
Міжнародна оптика
ред.…Ми дивимося на вас з повагою та захопленням. Ви справжні молодці, бо своїм прикладом показали, що за допомогою мужності, героїзму, солідарності і народного єднання можна не тільки змагатися за свої громадянські права і свободи, але й дати реальну відсіч політичному, державному та поліцейському безмежжю. Ви - супергерої! Ура! |
|||||
…Мы глядзім на вас з павагай і захапленнем. Вы сапраўдныя малайцы, бо сваім прыкладам паказалі, што з дапамогай мужнасці, гераізму, салідарнасці і народнага яднання можна не толькі змагацца за свае грамадзянскія правы і свабоды, але і даць рэальны адпор палітычнаму, дзяржаўнаму і паліцэйскаму бязмежжу. Вы - супергероі! Ура![23] | |||||
— Сергій Міхалок, вокаліст гурту «Ляпис Трубецкой» під час виступу на Євромайдані 7 грудня 2013 |
Путінська Росія була уособленням такої мафіозної держави. Зближення з нею замість Європи символізувало крок у світ, у якому реальна влада належить непідзвітній еліті. Звідси думка про те, що сутністю Євромайдану був захист невід'ємної гідності пересічності громадян.[24] |
|||||
— Френсіс Фукуяма |
Примітки
ред.- ↑ «Вікторе Федоровичу, досить робити вигляд, що нічого не відбувається» - Луценко
- ↑ Ігор Панасов. ONUKA: «Чорнобиль був потрібен, аби розпався СРСР» // Cultprostir, 07.04.2016.
- ↑ а б Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 412
- ↑ Подолати минуле: глобальна історія України, 2021, с. 426
- ↑ Лягли спати в Україні – прокинулися в Білорусі...
- ↑ Архимандрит Кирил. Про Євромайдан
- ↑ ЛУЦЕНКО: ЦЕ ВЖЕ РЕВОЛЮЦІЯ
- ↑ «Нинішня опозиція – це не те, з чим я хочу йти в майбутнє» - Мирослав Маринович (журнал «Країна» №205 за 16.01.2014)
- ↑ Андрій Садовий назвав нелюдами тих, хто побив хлопців і дівчат на столичному Євромайдані. ТСН, 30 листопада 2013
- ↑ Володимир Василенко: «Те, що зараз відбулося, я розцінюю як третю українську революцію новітнього часу» (інтерв'ю на «Радіо Ера», 31.01.2014)
- ↑ Час. Підсумки дня: Патріарх Філарет на 5 каналі - 25.01.14
- ↑ Патріарх Філарет: Євромайданівець, якого не зламали беркутівці, – сучасний символ України
- ↑ Цитата дня (03/12/2013). Архів оригіналу за 2016-03-14. Процитовано 2016-03-14.
- ↑ Роговцева: Безжалостные палачи Освенцима довели людей до убийства друг друга (рос.)
- ↑ Микола Поліщук: Ніхто не кричав, не просив допомоги. Просто стогнали…
- ↑ Віктор Янукович: «Я аплодую тим, хто вийшов на Майдан за європейську інтеграцію»
- ↑ Обращение председателя облгосадминистрации Андрея ШИШАЦКOГО к жителям Донецкой области
- ↑ "Регионал" Чечетов о разгоне Евромайдана: Виноваты те, кто не давал установить елку, каток
- ↑ Иосиф Кобзон - «КП»: Лозунг «С кем вы, мастера культуры?» сегодня снова актуален! (kp.ru)
- ↑ Корреспондент. ЦИТАТА ДНЯ. 5 ЛЮТОГО 2014
- ↑ Умер Михаилов Задорнов: едкие высказывания сатирика об Украине
- ↑ Никита Михалков: "Не надо уподобляться собаке, которая на Вас лает" 21.10.2014 | ВЕСТИ
- ↑ Сяргей Міхалок - Еўрамайдану: Вы — супергероі! (Відэа)
- ↑ Ф.Фукуяма. Ідентичність, 2022, с. 53
Джерела
ред.- Френсіс Фукуяма. Ідентичність. Потреба в гідності й політика скривдженості. — Київ: Наш Формат, 2022. — 192 с. — ISBN 978-617-7863-82-2
- Ярослав Грицак. Подолати минуле: глобальна історія України. — Київ: Портал, 2021. — 432 с. — ISBN 978-617-7925-09-4