Публій Корнелій Тацит
давньоримський історик та політичний діяч Римської імперії
(Перенаправлено з Публій Тацит)
Публій Корнелій Тацит (лат. Publius Cornelius Tacitus або Gaius Cornelius Tacitus; бл. 56-бл. 117) — римський історик.
| Публій Корнелій Тацит | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Благодіяння приємні тільки тоді, коли знаєш, що можеш за них відплатити, коли ж вони непомірні, то замість подяки віддаєш за них незалежністю.
- Гнів заважає розуму бачити істину.
- Поганий мир навіть гірше війни.
- Війна між близькими буває особливо непримирима.
- Як часто буває в нещасливі часи, благе рішення було прийнято вже тоді, коли час було згаяно.
- Не можна не сміятися над осліпленням тих, які думають, що їх ефемерна влада змусить замовкнути голос прийдешніх століть.
- Велика загальна ненависть створює міцну дружбу.
- Чим ближче держава до падіння, тим більша кількість її законів.
- Потомство віддасть кожному по заслугах.
- Чим більше в державі корупції, тим більше законів.
- Ліки діють повільніше, ніж хвороби.
- Глузування залишають у душі смертельні уколи, коли вони засновані на правді.
- Добрі звичаї мають більше значення, ніж хороші закони.
- Зрадників зневажають навіть ті, кому вони стали у пригоді.
- Гірша ненависть — це ненависть, що виходить від родичів.
- Розум і здоровий глузд — якості лідера.
- Лише дурні називають свавілля свободою.
- Часто далеке минуле вихваляємо, а сьогодення не цінуємо[1].
- На диво щасливий той час, коли можна думати, що хочеш, і говорити що думаєш.
- Віддаленість збільшує чарівність.
- Чесна смерть краще за ганебне життя.
Про Ісуса Христа
ред.І ось Нерон, щоб розвіяти чутки, постарався вишукати винних і піддав найвиточенішим покаранням тих, хто своїми мерзотами заслужив до себе загальну ненависть і кого юрба називала християнами. Христа, від імені якого походить ця назва, стратив за часів Тиберія прокуратор Понтій Пілат; придушене на час, це згубне марновірство стало знову вихоплюватися назовні, і не тільки в Юдеї, звідки пішла ця пошесть, але й у Римі, куди звідусіль стікається усе бридотне і безсоромне і де воно знаходить своїх прибічників.[2] — «Аннали» (15.44). |
Примітки
ред.- ↑ 365 думок на добрий день / уклад.: А. Щепанська, Д. Лука SSP, Л. Кіндратович. — Львів: Видавництво Святого Павла, 2018; Видавництво "Свічадо", ISBN 978-966-938-245-0
- ↑ Таціт, Корнелій. Аннали. З часу відходу божественного Авґуста / К. Таціт; Пер. Кислюка О. І. — Київ: Український письменник, 2013. — С. 584. ISBN 978-966-579-387-8
Джерела
ред.- Афоризмы и высказывания Тацита(рос.)
- wisdoms.ru(рос.)
- Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 17.