Пустовий Ярослав Ігорович

український інженер та космонавт

Ярослав Ігорович Пустовий (нар. 29 грудня 1970; Кострома) — український космонавт та інженер. Кандидат фізико-математичних наук. Дублер першого українського астронавта Леоніда Каденюка. Досвіду польотів у космос не має.

Ярослав Пустовий
Стаття у Вікіпедії

Цитати ред.

  •  

Державна та комерційна космонавтика мають, на мою думку, доповнювати одне одного, а не змагатися. Уже зараз очевидно, що державна космонавтика хоче «віддати» навколоземні орбіти комерційним компаніям, комерційним операціям, тому що тут зрозумілий ринок. А державна космонавтика – це перш за все фундаментальні дослідження, які не приносять комерційної вигоди одразу. Державна космонавтика має сконцентруватися на стратегічних завданнях, починаючи з повернення на Місяць і далі – на Марс, на астероїди[1].

  •  

Коли на час польоту призначений дуже складний довготривалий експеримент, який вимагає спеціальної підготовки, а не просто загальної, як у бортінженера, то в таких випадках призначали окремого члена екіпажу, який саме до нього й готувався. Зазвичай у таких експериментах брали участь або самі вчені, які розробили їх, або представники індустрії, або астронавти з інших космічних агентств. Саме тому тоді Україні й було запропоновано, щоб український астронавт летів як дослідник. Нам було доручено виконувати спільний україно-американський експеримент. Він, до речі, так і називався[1].

  •  

Коли я ще вчився в академії, мені трапилася дуже цікава книжка про математичну фізику. Це теорія, яка заснована на тому, що будь-який процес у природі можна описати системою диференційних рівнянь, здається, не більш ніж другого ступеня. Тобто всі процеси у світі проходять за одними й тими самими принципами. Якщо ви розумієте аеродинаміку – ви зрозумієте й електродинаміку. Математика дає не тільки вміння рахувати гроші, хоча це теж важливо, вона дає можливість людині побачити єдність світу. Ну і математика – це логіка в найчистішому її варіанті, логіка, яка записана так, що її не можна інтерпретувати якось інакше[1].

  •  

Люди завжди рухаються вперед тоді, коли є якась комерційна вигода. Було вигідно освоїти Америку – європейці це зробили. І космос нічим не відрізняється. Наприклад, авіація була така, як і космонавтика: люди робили щось дивне, і їх ніхто не розумів. Проте коли побачили, що це комерційно вигідно, авіація пішла вперед великими кроками, і зараз це величезна індустрія, яка, до речі, поки що набагато перевищує космічну[1].

  •  

Люди, які мають летіти в космос, повинні пройти підготовку, бути повністю поінформованими про всі небезпеки, які з цим пов’язані. Космос – це досить небезпечна справа. І як бути з легальною стороною цього бізнесу поки що чіткої відповіді немає. Навіть щодо такої земної «дрібниці», як юриспруденція, є питання, на які треба спочатку знайти відповідь[1]. — Про космічний туризм

  •  

Математика – це основа всього. Я взагалі себе математиком вважаю. Навіть якщо людина обирає якусь іншу професію, математика завжди стане в пригоді, адже вона дозволяє дивитися на світ зовсім іншими очима. Наприклад, якщо ви розумієте теорію вищої математики (те, що в англійській мові називається calculus – пов’язане з похідними та інтегралами), то ви розумієте процеси, які відбуваються навколо вас. Ви побачите, що швидкість – це не тільки в машині й на велосипеді, а це швидкість будь-якого процесу, зокрема соціального. Через цю призму ви зможете дивитися на Всесвіт як на єдине ціле.[1]

  •  

На перші кораблі людей відбирали в основному за принципом, щоб вони могли вижити в ньому, тому головними критеріями були здоров’я та стійкість. Відбирали зазвичай пілотів-випробувальників або просто пілотів. Потім часи змінились, стало зрозуміло, що космос не такий уже й страшний і треба щось там робити, а не просто туди літати. Тому почали відбирати професіоналів[1].

  •  

Насправді я переконаний, що будь-яка людина, котра не має серйозних вад (проблем із серцем, тиском) цілком здатна пережити космічний політ на тому технологічному рівні, на якому це робиться нині[1].

  •  

Невагомість може відчути кожен, але на нетривалий час, навіть коли просто підстрибуєш. З одного боку, це дуже цікаво, з іншого – тривалий час перебування у невагомості на людину впливає досить негативно. Увесь наш організм побудований на тому, що гравітація діє: серце штовхає кров вгору проти сил гравітації, а коли вона відсутня, то це створює астронавтам проблеми в перші кілька днів місії, поки організм не пристосується і не почне це компенсувати. По-друге, коли організму щось не потрібно – він починає це відкидати. Так ми влаштовані[1].

  •  

У комерційної космонавтики, як і у будь-якого комерційного проекту, головне завдання – це заробляти гроші.
На сьогодні це проекти пов’язані з комунікаційними супутниками, супутниками збору візуальних даних, тобто супутниками спостереження за Землею, і продажем цих даних. Супутник можна зробити, але якщо він ще не запущений у космос, то це просто купа обладнання, яка лежить на вашому складі. Ну і, звичайно, я думаю, що скоро все ж таки розпочнеться ера комерційних пілотованих польотів у космос[1].

  •  

Я думаю, треба розділяти дві речі: державну космонавтику й комерційну. З державною космонавтикою у нас завжди (у часи незалежності України) були питання, адже державна космонавтика – це винятково бюджетні кошти: от скільки виділили космічному агентству грошей, стільки воно може витратити на державну програму. Історично космічному агентству їх виділяли дуже мало[1].

  •  

Я думаю NASA хоче бачити Україну у всіх своїх ініціативах. Якщо будуть гроші, Україна дуже багато чого зможе зробити, тому що потенціал є, і я впевнений, що він досі не розгублений. Україна може зіграти дуже серйозну роль у всіх нових ініціативах, які є пріоритетними для NASA. З погляду комерційної космонавтики тут усе залежить від ринку, від тих бізнес-рішень, які ухвалюють люди, що вкладають особисті гроші в свої проекти[1].

  •  

Я можу сказати, що вся моя кар’єра з невеличкими винятками була пов’язана з космосом. Майже завжди є космічні проекти, над якими я працюю. Після повернення з Америки були надії, що будуть продовжувати підготовчу програму в Україні, однак цього не сталося. Якийсь час я працював у Космічному агентстві України, а потім, на початку 2000-х років, приєднався до руху, який зараз називається Newspace – «Нова комерційна космонавтика»[1].

Примітки ред.