Редакція (фільм)

«Редакція» (англ. The Editorial Office) — комедійно-драматичний фільм 2024 року режисера Романа Бондарчука спільного виробництва України, Німеччини, Чехії та Словаччини.

Цитати

З інтерв'ю з режисером стрічки Романом Бондарчуком

Мене дуже приваблювала ідея зробити комедійний сценарій про висвітлення місцевих виборів. Ідею підтримали продюсерки Дар’я Бассель та Даша Аверченко. Особливо, коли в світі почали з’являтися антивакцинатори, теорії змов та інші рептилоїди. З ковідом грань між притомним та адекватним стерлася. Ми відкрили якийсь люк в пекло.

У мене було багато спогадів з мого досвіду роботи в редакції. З 14 років я все менше ходив до школи, а все більше на роботу до батька. Комерційна редакція гніздилася у готелі, де робітники працювали у номерах, а коридорами стояли пенсіонери-розповсюджувачі з кравчучками. Керівник відділу розповсюдження приймав рішення кому дати більше газет, а кому дати менше – тоді це був доволі вигідний бізнес. На початках газету купували, в основному, через телепрограму. А до неї вже домішували актуальні ціни на ринку, кримінальні історії та рекламу гадалок.

Ми не встигли відзняти епілог до повномасштабного вторгнення. Він був написаний схожим чином, але було відчуття, що його потрібно переосмислити. У нас була безкінечна кількість зустрічей зі сценарист(-к)ами та продюсер(-к)ами. Відчуття змінювалися по ходу розвитку подій повномасштабної війни. Коли росіян відігнали з Київської області, з Харківщини, і коли звільнили Херсон – це був неймовірний емоційний підйом. Але щоразу, коли намагалися включити війну у фільм – вона туди не ставала. Тому в нашій стрічці її немає, але загроза завжди присутня на горизонті.

Ми створили часову арку, в якій дія фільму відбувається за півроку до повномасштабного вторгнення, а епілог стається через кілька місяців після перемоги України. Таким чином ми окреслили війну. А взагалі я вірю, що кіно може формувати реальність так, як реальність формує кіно. Тому «Редакція» – це наш внесок в те, щоб ця реальність з перемогою швидше настала.

Як говорить один з наших персонажів: «Слова більше нікого не зворушують. Потрібно щось тваринне, сильне». В нашому фільмі є місцеві політики, які змагаються хто краще танцює. Хто чечітку, хто циганочку. У процесі зйомок, деякі фото з майданчика просочувалися в соцмережі. Так от, майже всі місцеві політики на нас образилися. Буцімто, ми знімаємо памфлет, замовну історію про них. А все тому, що всі вони танцювали, впізнали себе. Якщо висміювати ту дикість, яка досі толерується – вона перестане бути нормою, а значить має змінитися. Кіно здатне формувати критичне мислення. І воно мусить це робити, щоб формувати і здоровий глузд, і хороший смак.